Постанова ВГСУ від 29.11.2016 року у справі №910/3397/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/3397/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг- Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"; - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 910/3397/16господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"до1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"; 2. Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Біла А.П. (довіреність №845 від 23.09.2016) не з'явились Павлюк С.О. (довіреність №3274 від 30.11.2015)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Демидов В.О.) від 31.05.2016 у справі №910/3397/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" страхове відшкодування у сумі 20576,54грн та 689,00грн судового збору; стягнуто з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" страхове відшкодування у сумі 10778,92грн та 689,00грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Хрипун О.О.) від 07.09.2016, рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2016 у справі №910/3397/16 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції; позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 10778,92грн заборгованості та 689,00грн судового збору за подання позовної заяви; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 1515,80грн судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" 1515,80грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.993, 1194 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.43, 43, 84, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1172, 1187 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.ст.33, 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзивів на касаційні скарги не надійшло.

Представник відповідача-1 не скористався правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників позивача та відповідача-2, які підтримали викладені в касаційних скаргах доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" в сумі 20576,54грн та з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" в сумі 10778,92грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу, у зв'язку з чим у нього виникло право вимоги відшкодування збитків в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" у межах фактичних витрат до відповідачів, як осіб, відповідальних за завдані збитки.

Судами встановлено таке.

05.03.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та АТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №001800/4002/0000021 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, зокрема автомобілем Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, в тому числі ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник, АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Строк дії договору страхування з 10.03.2014 по 09.03.2016 (п.1.3 договору).

21.04.2015 о 14 год. 45 хв. ОСОБА_7, керуючи автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_5, в м. Києві на вул. Солом'янській, 36, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого створив перешкоду автомобілю Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, який рухався в попутному напрямку, що призвело до зіткнення, чим порушив п.10.1. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

В результаті ДТП автомобіль Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою про ДТП №62172388, виданою ВДАІ Солом'янського РУ ГУМВС в м. Києві.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.05.2015 у справі №760/8069/15-ц (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи) ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В матеріалах справи міститься заява про виплату страхового відшкодування від 24.04.2015, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 21.04.2015, та просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО.

Згідно звіту про оцінку КТС №01-17/05 від 22.05.2015, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, на момент оцінки складає 60799,12грн. Вартість матеріальної шкоди, завданої власнику в результаті аварійних пошкоджень вказаного автомобіля, на момент оцінки складає 29423,46грн.

Відповідно до акта виконаних робіт №2310178226 ТОВ "АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ" проведено відновлювальний ремонт пошкодження автомобіля Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, і вартість робіт, запчастин і матеріалів складає 60778,92грн (а.с.61-62).

Відповідно до страхового акта №00167108 від 15.06.2015 та розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем визначена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт автомобіля Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, в розмірі 60778,92грн.

Виконуючи умови договору добровільного страхування, позивачем відповідно до страхового акта №00167108 від 15.06.2015 була здійснена виплата страхового відшкодування страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО в розмірі 60778,92грн, що підтверджується платіжним дорученням №021067 від 17.06.2015 (а.с.65).

Матеріали справи містять претензію позивача №4402 від 25.06.2015, направлену на адресу відповідача про сплату зобов'язання в сумі 50000грн (в межах ліміту поліса), на виконання якої останнім сплачено 29423,46грн, що не заперечується сторонами.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що вартість матеріального збитку (фактичні витрати) підтверджена платіжним дорученням №021067 від 17.06.2015, а тому стягнув з відповідача-1 страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за Полісом (з урахуванням сплаченої визнаної суми 29423,46грн), а з відповідача-2 різницю між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності страховика відповідно до ст.1194 ЦК України.

Здійснюючи апеляційний перегляд, суд апеляційної зазначив, що відповідачем-1 у відповідності до ст.ст.22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вірно відшкодовано позивачеві витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, у сумі 29423,46грн, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 різниці між лімітом відповідальності за Полісом №АЕ/2549912 та виплаченим розміром страхового відшкодування, що становить 20576,54грн задоволенню не підлягають. Крім того, зазначивши, що на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, апеляційний господарський суд задовольнив заявлені вимоги до відповідача-2 та стягнув 10778,92грн.