Постанова ВГСУ від 29.11.2016 року у справі №904/2638/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 904/2638/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргуЛівобережної ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіна ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у справі Господарського суду№ 904/2638/16 Дніпропетровської областіза заявоюліквідатора ТОВ "ЮТА ДНІПРО" Талана Р.Г.про визнання банкрутом ТОВ "ЮТА ДНІПРО"ліквідаторТалан Р.Г.за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року за заявою ліквідатора ТОВ "ЮТА ДНІПРО" Талана Р.Г. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЮТА ДНІПРО" (далі - боржника) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 76 - 78).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року (суддя Полєв Д.М.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців - до 26.10.2016 року; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Талана Р.Г., кандидатуру арбітражного керуючого Іванюка О.М. відхилено; постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет повідомлення про визнання боржника банкрутом; зобов'язано ліквідатора після закінчення строку для подання кредиторських вимог надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку частини 5 статті 23 Закону про банкрутство, скласти та подати на затвердження господарському суду реєстр вимог кредиторів у строк до 06.06.2016 року, заходи ліквідаційної процедури проводити у відповідності до вимог статей 37 - 48 Закону про банкрутство, кожного першого числа наступного місяця надавати господарському суду звіт про проведені дії в ліквідаційній процедурі з документами, які підтверджують проведення цих дій в ліквідаційній процедурі, подати на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, а також документи, які підтверджують проведення ліквідаційної процедури за десять днів до закінчення її строку; постановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури настають наслідки, передбачені положеннями статті 38 Закону про банкрутство (том 1, а.с. 80 - 84).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Лівобережна ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулася 13.05.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнень до неї №13980/9/04-64-10-18 від 10.06.2016 року), в якій просила скасувати постанову місцевого господарського суду від 26.04.2016 року про визнання боржника банкрутом та припинити провадження у справі як безпідставно порушене. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що порушуючи провадження у даній справі про банкрутство суд першої інстанції не перевірив наявності ознак неплатоспроможності боржника та достатності у нього майна для покриття судових витрат, зокрема, на оплату послуг ліквідатора, зважаючи на порушення даної справи про банкрутство за заявою боржника, а визнаючи боржника банкрутом не надав належної оцінки обставинам неподання ліквідаційною комісією первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку податковій інспекції для проведення перевірки наявності у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів, а також проміжного ліквідаційного балансу для його перевірки органом державної фіскальної служби на предмет наявності (відсутності) у боржника активів, що є обов'язковим при здійсненні процедури ліквідації юридичної особи в добровільному порядку (том 1, а.с. 105 - 112, 117 - 178).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чус О.В., судді: Березкіна О.В., Величко Н.Л.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у даній справі (том 1, а.с. 198 - 199). Апеляційний суд дійшов висновку, що заявник апеляційної скарги не є суб'єктом права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом у зв'язку з недоведенням скаржником набуття статусу кредитора або іншого учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЮТА ДНІПРО".

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 25.07.2016 року, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статті 129 Конституції України, статті 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 210 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 63, 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 9, 14 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 1, 95 Закону про банкрутство, пункту 1.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну №1588 від 09.12.2011 року, пункту 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Мінфіну №879 від 02.09.2014 року, статей 22, 33, 34, 43, 91, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить безпідставність в цілому порушення провадження у даній справі про банкрутство з посиланням на недодержання процедури добровільної ліквідації боржника, як юридичної особи, в досудовому порядку у зв'язку з неподанням ліквідатором проміжного ліквідаційного балансу боржника на перевірку в податкову інспекцію та неповнотою вжитих ліквідаційною комісією заходів щодо інвентаризації майна боржника з відображенням у проміжному ліквідаційному балансі залишків товару, який не було реалізовано під час здійснення боржником господарської діяльності, що свідчить про передчасність висновків місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та введення відносно нього ліквідаційної процедури з підстав його неплатоспроможності. Також, скаржник доводить наявність у нього права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом з огляду на його правовий статус як контролюючого органу, в якому боржник перебуває на податковому обліку та має заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток на суму 170 грн., яку податковою інспекцією 12.05.2016 року заявлено у дану справу як кредиторські вимоги відповідно до заяви №11214/9/04-64-10-18 від 10.05.2016 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону про банкрутство, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, за приписами статті 1 Закону про банкрутство, входять сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Пунктом 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011 року роз'яснено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з прийнятою у справі постановою про визнання боржника банкрутом від 26.04.2016 року, Лівобережна ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 13.05.2016 року звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнень), в якій просила скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, провадження у справі припинити за безпідставністю порушення, мотивуючи недодержанням досудової процедури ліквідації ТОВ "ЮТА ДНІПРО" як необхідної передумови для порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником, в порядку статті 95 Закону про банкрутство. Також, податкова інспекція зазначила, що дані проміжного ліквідаційного балансу банкрута, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про його неплатоспроможність, не були перевірені контролюючим органом в порядку, передбаченому податковим законодавством України (том 1, а.с. 105 - 112, 117 - 178).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року відновлено контролюючому органу строк для подання апеляційної скарги та прийнято її до розгляду у судовому засіданні на 13.06.2016 року, в якому оголошувалася перерва до 25.07.2016 року (том 1, а.с. 104, 190).

У судовому засіданні від 25.07.2016 року апеляційним судом встановлено обставини звернення 12.05.2016 року Лівобережної ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 170 грн. заборгованості з податку на прибуток в порядку частини 3 статті 95 Закону про банкрутство (том 1, а.с. 122 - 178). При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи не підтверджується розгляд місцевим господарським судом грошових вимог податкової інспекції по суті з прийняттям судового рішення (ухвали) про їх визнання (часткове визнання), що мало б наслідком набуття органом державної фіскальної служби статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ "ЮТА ДНІПРО".

Також, апеляційним судом встановлено, що контролюючий орган був належним чином повідомлений про порушення щодо ТОВ "ЮТА ДНІПРО" провадження у даній справі про банкрутство шляхом надіслання йому судом першої інстанції 22.04.2016 року копії ухвали від 19.04.2016 року (том 1, а.с. 76 - 78, 78-зворот), що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку боржника, донарахувати йому податкові зобов'язання та заявити грошові вимоги у дану справу про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана Лівобережною ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури не стосується прав та обов'язків скаржника, оскільки контролюючий орган не набув статусу кредитора або іншого учасника провадження у справі, а тому не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно статті 91 ГПК України.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду про недоведення органом державної фіскальної служби порушення його прав постановою про визнання боржника банкрутом та відсутність у нього права на апеляційне оскарження прийнятого у справі судового рішення від 26.04.2016 року з огляду на таке.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 ПК України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 37, 38, 95 Закону про банкрутство має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство визначено особливості розгляду вимог кредиторів у процедурі ліквідації боржника його власником, згідно якої кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на постанову місцевого господарського суду від 26.04.2016 року про визнання банкрутом ТОВ "ЮТА ДНІПРО", Лівобережна ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області зазначила, що оскаржуване судове рішення стосується її прав та обов'язків як уповноваженого державою на справляння податкових платежів контролюючого органу, в якому підприємство-боржник перебуває на податковому обліку та має заборгованість зі сплати податку на прибуток на суму 170 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000471204 від 20.04.2016 року, яку податковою інспекцією заявлено у дану справу про банкрутство як кредиторські вимоги в порядку частини 3 статті 95 Закону про банкрутство (том 1, а.с. 105 - 112, 122 - 178).

Припиняючи провадження за апеляційною скаргою Лівобережної ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову про визнання боржника банкрутом у зв'язку з відсутністю правового зв'язку між податковою інспекцією та учасниками провадження у справі №904/2638/16 про банкрутство ТОВ "ЮТА ДНІПРО", апеляційний суд виходив з обставин не набуття органом державної фіскальної служби статусу кредитора боржника з огляду на те, що кредиторські вимоги податкової інспекції по суті не розглядалося та рішення (ухвала) про їх визнання не приймалося місцевим господарським судом.