ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2015 року Справа № 915/1704/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Клюге Л.М. - прокурор ГПУ, посв. №014652, позивача: Питомець Г.П. - дов. від 20.03.15, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,касаційну скаргуМиколаївської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського судувід26.05.15у справі№915/1704/14 Господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Южное море"доМиколаївської міської радиза участюПрокуратури міста Миколаєвапроскасування рішення та зобов'язання укласти договір
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.10.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Южное море" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про скасування рішення Миколаївської міської ради від 16.09.14 №43/45 "Про відмову ТОВ "Южное море" у передачі в оренду земельної ділянки на Варварівському спуску, 5" та про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4810136300:05:001:0010, площею 5379 кв.м для обслуговування майнового комплексу на Варварівському узвозі, 5, у м. Миколаєві. Позивач посилався на те, що набув право власності на будівлі майнового комплексу на Варварівському узвозі 5, у м. Миколаєві, а тому до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (право оренди). Викладене, на думку позивача, є підставою для укладання договору оренди земельної ділянки на тих умовах, на яких він був укладений з попереднім власником майнового комплексу. Позивач вважав неправомірним рішення Миколаївської міської ради від 16.09.14 №43/45 (про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою і передачі в оренду позивачеві спірної земельної ділянки), оскільки законом не передбачено винесення на розгляд сесії ради питання, яке вже було предметом розгляду та з приводу якого радою приймалося відповідне рішення. При цьому позивач посилався на рішення Миколаївської міської ради від 24.07.14 №42/41, яким було затверджено технічну документації із землеустрою та передано в оренду позивачеві спірну земельну ділянку, та котре не визнавалося недійсним і не скасовувалося. Позов обґрунтований приписами статей 15, 16, 377 Цивільного кодексу України, статей 12, 120, 123 Земельного кодексу України, статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.12.14 (суддя Олейняш Е.М.) позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення Миколаївської міської ради №43/45 від 16.09.14. В решті позову відмовлено. Суд установив, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог законодавства та прав і охоронюваних законом інтересів позивача; що цим рішенням рада фактично скасувала своє попереднє рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення спірної земельної ділянки та передачу її в оренду позивачеві. Місцевий господарський суд посилався на рішення Миколаївської міської ради від 24.07.14 №42/41, котре, як визнав суд, набрало чинності. Водночас місцевий господарський суд врахував те, що підставою для відмови у затвердженні технічної документації щодо передачі земельної ділянки в оренду є її невідповідність вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, проте в оскаржуваному рішенні радою не вказано які порушенні закону були допущені позивачем при оформленні технічної документації. Крім того, земельне законодавство не ставить питання надання чи відмови у передачі в оренду землі в залежність від зміни призначення (мети використання), розташованих на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна. Відмовляючи у позові в частині зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки, суд виходив з недоведеності факту ухилення відповідача від укладення такого договору та зазначив про необхідність надання відповідачеві проекту договору, запропонованого до укладання.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 26.05.15 (судді: Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася Миколаївська міська рада, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, статей 25, 26, пункту 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Скаржник наголошує на законності оспорюваного рішення та зазначає, що підставою для його прийняття стало те, що відповідач змінив призначення (мету використання) об'єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці, а саме: використовував його не в учбових цілях, а для розміщення розважального закладу.
Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.
Господарськими судами в ході розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.11.12 між Миколаївською морською спортивно-технічною школою товариства сприяння обороні України - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Южное море" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу. За умовами цього договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитловий об'єкт - Миколаївську морську спортивно-технічну школу товариства сприяння обороні України, яка розташована у м. Миколаєві, на вул. Варварівський узвіз, буд. 5, та зобов'язується сплатити вартість придбаного майна. Відповідно до пункту 1.8 цього договору предмет договору розташований на земельній ділянці, яка перебуває в оренді у продавця за договором оренди землі від 22.08.07 №5156 та має площу 5379 кв.м (кадастровий номер 4810136300:05:001:0010). Цим договором оренди передбачалося, що земельна ділянка передається орендодавцем (Миколаївською міською радою) орендареві (Миколаївській морській спортивно-технічній школі товариства сприяння обороні України) на підставі рішення від 04.07.07 №13/70 для обслуговування майнового комплексу на Варварівському узвозі, 5. Суди також установили, що Миколаївська морська спортивно-технічна школа товариства сприяння обороні України відмовилась від права користування вказаною земельною ділянкою у зв'язку з продажем нерухомого майна, розташованого на ній. Позивач 23.11.12 звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про переоформлення договору оренди земельної ділянки, площею 5379 кв.м, для обслуговування придбаного майнового комплексу на Варварівському узвозі, 5, у м. Миколаєві. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що рішенням Миколаївської міської ради від 04.04.13 №27/38 "Про надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) юридичним особам, громадянам по Заводському району міста Миколаєва" ТОВ "Южное море" (позивачеві) було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 5379 кв.м, за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 04.07.07 №13/70, з метою надання ділянки в оренду, для обслуговування майнового комплексу за вказаною адресою. На виконання зазначеного рішення позивачем була виготовлена технічна документація із землеустрою. Господарські суди установили, що Миколаївською міською радою 24.07.14 було прийнято рішення №42/41 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради по Заводському району м. Миколаєва". Цим рішенням (пункти 3, 3.1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі позивачеві в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:05:001:0010), загальною площею 5379 кв.м, за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 04.07.07 №13/70, (землі громадської забудови, землі комерційного призначення, землі під проходами, проїздами та площадками, під зеленими насадженнями та ін.) та передано вказану земельну ділянку позивачеві в оренду строком на 10 років для обслуговування майнового комплексу на Варварівському узвозі, 5. Проте, в подальшому, Миколаївська міська рада рішенням від 16.09.14 №43/45 "Про відмову ТОВ "Южное море" у передачі в оренду земельної ділянки на Варварівському узвозі, 5" відмовила у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду позивачеві земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:05:001:0010), загальною площею 5379 кв.м для обслуговування майнового комплексу позивача та відмовила у передачі цієї земельної ділянки йому в оренду; визнала таким, що втратив чинність пункт 7 рішення Миколаївської міської ради від 04.04.13 №27/38 "Про надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) юридичним особам, громадянам у Заводському районі м. Миколаєва". Як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, підставою для прийняття вказаного рішення та відмови позивачеві у затвердженні технічної документації із землеустрою стало використання об'єктів розташованих на спірній земельній ділянці для розміщення розважального закладу, надходження скарг від мешканців прилеглих будинків. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що Миколаївська міська рада, прийнявши рішення від 16.09.14 №43/45 (про відмову позивачеві у затвердженні технічної документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки під придбаною ним нерухомістю) фактично скасувала раніше ухвалене власне рішення з вказаного питання; що оскаржуване рішення ради суперечить приписам законодавства і прийнято з перевищенням повноважень ради та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Южное море" до Миколаївської міської ради про скасування рішення Миколаївської міської ради від 16.09.14 №43/45 "Про відмову ТОВ "Южное море" у передачі в оренду земельної ділянки на Варварівському спуску, 5" та про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки, площею 5379 кв.м для обслуговування майнового комплексу на Варварівському узвозі, 5, у м. Миколаєві. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно з частиною першою, другою статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час придбання позивачем нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічні приписи закріплені і у статті 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції). У розумінні приписів наведених норм якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 Земельного кодексу України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Згідно з приписами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (стаття 134 Земельного кодексу України). В ході розгляду спору господарські суди установили, що позивач у 2012 році набув право власності на будівлі майнового комплексу на Варварівському узвозі 5, у м. Миколаєві; що він (позивач), у відповідності до вимог земельного законодавства, набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (на праві оренди - договір оренди землі від 22.08.07 №5156). Установили суди і те, що з метою переоформлення права оренди на спірну земельну ділянку під придбаною нерухомістю позивач звернувся до відповідача та отримав дозвіл на виготовлення технічної документації (пункт 7 рішення від 04.04.13 №27/38). Технічна документація була виготовлена, погоджена, подана на затвердження Миколаївській міській раді та прийнята нею. Миколаївська міська рада своїм рішенням від 24.07.14 №42/41 її затвердила та погодила передачу спірної земельної ділянки позивачеві в оренду для обслуговування його майна. Установили суди і те, що, в подальшому, Миколаївська міська рада прийняла інше рішення №43/45 від 16.09.14, яким відмовила у затвердженні технічної документації із землеустрою та у передачі в оренду цієї ж земельної ділянки під нерухомістю позивача, тобто фактично скасувала своє власне попереднє рішення. За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 статті 24 цього Закону унормовано, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Отже, рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку, проте це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт з мотивів невідповідності Конституції чи законам України. Таким чином, законом надано органу місцевого самоврядування право в названих випадках змінювати чи скасовувати власні рішення. Згідно з приписами статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Як вже зазначалося, підставою для скасування свого попереднього рішення Миколаївська міська рада визначила використання позивачем нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, для розміщення розважального закладу і надходження скарг від мешканців прилеглих будинків. Проте, рада може скасовувати свої попередні рішення у випадку коли вони суперечать Конституції чи закону, чого господарські суди попередніх інстанцій не установили. Наведене узгоджується з позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 16.04.09 №7-рп. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права. Послання в касаційній скарзі на зміну мети використання придбаного нерухомого майна є необґрунтованими, оскільки договором купівлі-продажу від 09.11.12 не передбачено обов'язок покупця-позивача використовувати будівлі тільки в учбових цілях. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними та спростовуються викладеним.
В частині відмови у позові про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки судові акти у справі відповідачем не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися. За таких обставин, підстав для скасування судових актів у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.15 у справі №915/1704/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
В. Швець
Сервіси для юристів