Постанова ВГСУ від 29.10.2015 року у справі №904/5722/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 904/5722/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівІванової Л.Б., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор"на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2015у справі№ 904/5722/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"до1) товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор",простягнення 7 471 390,76 доларів США та 39 483 456,96 грнза участю представників сторін:

від позивача: Липська Н.В., дов. від 11.04.2014

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" про стягнення солідарно з відповідачів 7 471 390,76 доларів США та 39 483 456,96 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 порушено провадження у справі за вказаною позовною заявою, розгляд якої призначено в судовому засіданні на 23.07.2015.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015 розгляд справи відкладено на 19.08.2015 у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідачів та необхідністю витребування документів, зазначених в ухвалі про порушення провадження у даній справі.

07.08.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зміну договору поруки № 18106Р2 від 14.03.2006, укладеного між ним та позивачем за первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2015 (суддя Забарющий М.І.) у прийнятті зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" відмовлено. Зустрічні позовні матеріали повернуто позивачу.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що зустрічну позовну заяву подано після початку розгляду справи по суті, що є підставою для відмови в її прийнятті відповідно до ч.1 ст. 62 ГПК України, до зустрічної позовної заяви в порушення п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, а також не надано доказів неможливості здійснення своєчасної оплати судового збору та тяжкого фінансово-економічного стану товариства, як підстав для відстрочення сплати судового збору, про застосування якого було заявлено ТОВ "ТБ "Амстор".

Не погоджуючись з винесеною господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 07.08.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" оскаржило її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ТОВ "ТБ "Амстор" просило також відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 (склад колегії суддів: Крутовських В.І. - головуючий, Іванов О.Г., Широбокова Л.П.) в задоволенні заяви ТОВ "ТБ "Амстор" про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ТОВ "ТБ "Амстор" повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та не надано доказів на підтвердження того, що майновий стан скаржника перешкоджав сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким прийняти до провадження у даній справі зустрічну позовну заяву, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 та ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвала місцевого господарського суду про повернення позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

Форма і зміст апеляційної скарги визначені положеннями статті 94 ГПК України, частиною 3 якої встановлено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, і це не заперечується скаржником, що останнім до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2015 не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Разом з цим, товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" до апеляційного господарського суду заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

З 01.11.2011 набув чинності Закон України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011, норми якого визначають правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та зазначено скаржником в касаційній скарзі, в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, поданого до суду апеляційної інстанції, ТОВ "ТБ "Амстор" послалося на складне фінансове становище товариства та втрату великого обсягу бухгалтерської документації внаслідок вимушеної зміни місцезнаходження товариства із зони проведення антитерористичної операції.