ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2015 року Справа № 917/1673/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Самусенко С.С.,
Татькова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року
у справі № 917/1673/14
господарського суду Полтавської області
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 231 90,39 грн.
за участю представників
позивача не з'явився
відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського Полтавської області від 14 жовтня 2014 року (суддя Гетя Н.Г.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року (судді Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) у справі № 916/1673/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Приватбанк" 8800 грн. заборгованості за кредитом, 8360,42 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 3970,77 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2059,20 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського Полтавської області від 14 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 травня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було підписано заяву, адресовану ПАТ КБ "Приватбанк" про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєднується до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 04 травня 2011 року.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, заява про відкриття поточного рахунку, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет, копії яких містяться в матеріалах справи, свідчить про укладення між сторонами договору банківського обслуговування.
Укладений між сторонами у справі кредитний договір не суперечить чинному законодавству, укладений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.
Відповідно до укладеного договору, відповідачу було визначено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).
Сервіси для юристів