Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №914/4540/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 914/4540/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.,розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радина постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі№ 914/4540/14 Господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради доПриватного підприємства "ТЕХНЕ-СІМС"простягнення 22 392,30 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2015р. у справі №914/4540/14 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Приватного підприємства "ТЕХНЕ-СІМС" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 19 881,32 грн. боргу, 518,96 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору; в стягненні решти частини пені в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі №914/4540/14 рішення місцевого господарського суду від 02.03.2015 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.11.2011 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "ТЕХНЕ-СІМС" укладено договір № 17-11 на право тимчасового користування елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди та розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення, відповідно якого відповідачу було передано в оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності - павільйонну площу 56,0 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м.Львів, вул.Замарстинівська - вул.В.Липинського.

За приписами п.п. 3.2, 3.3 договору орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату щомісячно до 25 числа поточного місяця в розмірі 533,43 грн. Розрахункова ставка орендної плати щорічно коригується на рівень інфляції за рік.

Як стверджував позивач, відповідач жодного разу не сплачував орендних платежів, тому в останнього виникла заборгованість станом на 17.11.2014, яка складає 19 881,32 грн.

Крім того, відповідно до п.4.1 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 2 510,98 грн.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач зазначав про те, що відповідачем в порушення умов договору №17-11 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення від 10.11.2011, своєчасно та в повному обсязі не внесено орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19 881,32 грн., докази сплати відповідачем заборгованості відсутні. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 510,98 грн. пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь позивача 19 881,32 грн. боргу та 518,96 грн. пені, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що сума боргу є обґрунтованою, доказів її сплати відповідачем не було надано. При цьому, місцевим судом було здійснено перерахунок пені за період з 01.02.2014 по 31.10.2014 з врахуванням строків виникнення заборгованості та стягнуто на користь позивача пеню в сумі 518,96 грн.; в іншій частині позову про стягнення пені - відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в повному обсязі у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на те, що при укладенні договору №17-11 від 10.11.2011р. сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, необхідних для договорів даного виду, а саме щодо предмету договору, оспорюваний договір як юридичний факт не відбувся, а отже не виникає жодних правовідносин між його сторонами, тому у позивача не було правових підстав для звернення з вимогою до відповідача про сплату орендної плати згідно договору.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду виходячи з наступного.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органами управління у сфері благоустрою населених пунктів є, зокрема, органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст.13.Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об"єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, зокрема майдани, площі, бульвари, проспекти, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, інші території загального користування.

Відповідно до ст.21 даного Закону елементами благоустрою є, зокрема, покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту.

Згідно ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів.

Керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про благоустрій населених пунктів" та з метою збільшення надходження коштів до міського бюджету міська рада ухвалою №2451 від 05.03.2009р. затвердила Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об"єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Дане Положення розроблене з метою визначення порядку справляння орендної плати за окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї.