ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2015 року Справа № 910/7341/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 14 травня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 рокуу справі№ 910/7341/15-ггосподарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" доДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"про стягнення коштів за участю представника від позивача: Растєгаєва Ю.В.
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду із позовом до ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 75034,97 грн., з яких 58365,60 грн. основного боргу, 4461,37 грн. пені, 2859,91 грн. інфляційних втрат, 5262,50 грн. 3% річних, 4085,59 грн. штрафу. Позов мотивовано неналежним виконанням умов договору поставки продукції №266-К від 30.09.2010.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Андрієнко В.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 58365,60 грн. заборгованості, 4461,37 грн. пені, 5262,50 грн. 3% річних, 2859,91 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили із встановленого факту поставки продукції відповідачу та неоплати її останнім в повному обсязі та врахували обставини, які свідчать про переривання строку позовної давності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, суди послалися на норми ст.231 ГК України.
ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі стверджується про помилковість висновків судів щодо початку перебігу строку позовної давності. Скаржник зазначає, що поставка товару згідно видаткової накладної відбулася 30.09.2010. Таким чином відлік строку позовної давності повинен починатися з 01.10.2010.
Крім того судами не досліджено, що накладна від 30.09.2010 не має всіх необхідних для оплати реквізитів.
Скаржник стверджує, що відмовляючи відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, суди послалися на надані позивачем акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2012, 01.10.2013 та 01.01.2014 як на доказ переривання строку позовної давності. Надані акти підписано на суму 479693,76 грн., тоді як предметом спору є 58365,60 грн.
Суди не дослідили відсутність в акті посилання на договір поставки продукції від 30.09.2010 як на підставу виникнення заборгованості.
Також суди не з`ясували, що головний бухгалтер не є уповноваженою особою, яка представляє сторону.
Разом з тим, акти звірки не є підставою для переривання строку позовної давності, оскільки їх складено після спливу загального строку позовної давності.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.2015 касаційну скаргу у справі №910/7341/15-г прийнято до провадження.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" вважає її безпідставною та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2010 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз", як постачальником та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" як покупцем укладено договір поставки продукції № 266-К.
Згідно п.3.4 договору відповідач оплачує позивачу 100% вартості продукції по факту поставки зазначеної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача до закінчення дії договору.
Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 договору строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та діє до 31.12.2010.
Суди встановили, що на виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу продукцію, що підтверджується видатковою накладною №545 від 30.09.2010 на загальну суму 58365,60 грн.
В порушення умов договору відповідачем оплату отриманої продукції не здійснено.
Встановивши наявність заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 58365,60 грн., господарські суди попередніх інстанцій на підставі ст.ст. 525, 526, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України прийшли до правильного висновку про наявність підстав для її стягнення з відповідача.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сервіси для юристів