Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №910/11270/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 910/11270/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Акулової Н.В.(доповідач), Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 рокуу справі№910/11270/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінського Валерія Івановичадо Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК"простягнення 87 900 986,30 грн. заборгованості на підставі Генерального договору №56/55 від 24.10.2013 року

За участю представників:

від позивача: Воробйова І.В. (дов.№39 від 15.05.2015 року);

від відповідача: Масеха Б.О. ( дов. б/н від 04.11.2014 року);

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року по справі №910/11270/15 (суддя: Літвінова М.Є.) зупинено провадження у справі №910/11270/15 до вирішення справи господарського суду міста Києва №910/13194/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що результати розгляду справи №910/13194/15 можуть суттєво вплинути на встановлення істотних обставин та їх правову оцінку в межах даної справи №910/11270/15.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року у справі №910/11270/15 (судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінського Валерія Івановича задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 по справі №910/11270/15 - скасовано, матеріали справи №910/11270/15 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у даному випадку були відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "ДІАМАНТБАНК" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року, а ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі №910/11270/15 залишити в силі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінського Валерія Івановича звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" про стягнення заборгованості в сумі 87 900 986,30 грн., на підставі Генерального договору №56/55 від 24.10.2013.

Під час розгляду справи представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження по справі, в зв'язку з поданням до суду позовної заяви ПАТ "Діамантбанк" до ПАТ "Златобанк" про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. (п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом даного спору є стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" в розмірі 87900986,30 грн., в зв'язку з неналежним виконанням Генерального договору №56/55 від 24.10.2013.

В той же час, предметом спору по справі №910/13194/15є звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав №130215/1-Z від 13.02.2015.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні підстави встановлені ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України для зупинення провадження у справі, оскільки забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не призводить до зміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 79, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував процесуальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.