Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №907/43/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 907/43/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Львівської областіна постановувід 02.06.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/43/15господарського суду Закарпатської областіза позовомПрокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної радидо1. Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій та спорту учнівської молоді; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль-вояж"за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимогДепартаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністраціїпровизнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 2 від 02.01.2014 і як наслідок недійсності правочину - зобов'язання ТОВ "Бусоль-вояж" звільнити орендоване приміщення

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідачів: від третьої особи: від прокуратури:не з'явились не з'явились не з'явились Насадчук Ж.Д. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Йосипчук О.С.) від 25.03.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Давид Л.Л., судді - Гриців В.М., Юрченко Я.О.) від 02.06.2015, у справі № 907/43/15 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Львівської області просить скасувати ухвалені по справі судові акти, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.121 Конституції України, ст.215 ЦК України, ст.ст.4, 5, 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.18, 29, 39, 62, 63 Закону України "Про освіту", ст.ст.2, 27 Закону України "Про позашкільну освіту", ст.35 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прокурором заявлено позов про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №2 від 02.01.2014 і, як наслідок недійсності правочину, - зобов'язання ТОВ "Бусоль-вояж" звільнити орендоване ним приміщення на другому поверсі адмінбудівлі, розташованої в м.Ужгороді по вул.Висока, 8 площею 5,5 кв.м. та вартістю 14650 грн. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на те, що спірний договір укладено в порушення п.5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки майно, яке перебуває у володінні закладу освіти для організації навчального процесу, передане в оренду особі, не задіяній у освітній діяльності.

Судами встановлено таке.

02.01.2014 Закарпатським центром туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді ("Орендодавець") та ТОВ "Бусоль-вояж" ("Орендар") укладено договір оренди нерухомого майна (а.с.27-28 надалі Договір), згідно п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення площею 5,5 кв.м на другому поверсі адмінбудівлі, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Висока, 8 що знаходиться на балансі Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, згідно плану. Вартість об'єкта оренди визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 14 650,00 грн без ПДВ (п.1.2. Договору).

Договір укладено на підставі рішення №724 від 16.03.2006 21 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" (а.с.59), постанови Кабінету Міністрів України №796 від 27.07.2010 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності" (а.с.60-64) та погодження акта вступити у правовідносини оренди із боку Управління майном Закарпатської обласної державної адміністрації та Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної ради (а.с.25).

Передане за спірним договором приміщення - це окреме приміщення з вікном площею 5,5 кв.м (а.с.69-70), яке не може слугувати для проведення занять у формі гурткової роботи чи бути задіяне у навчальному процесі для здобуття відповідних туристичних навичок з огляду на Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПІН 5.5.2.008-01).

Пунктом 1.3. Договору об'єкт оренди передається в оренду з метою здійснення діяльності туристичного оператора.

Згідно п.9.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням його печатками сторін та діє з 02.01.2014 до 02.12.2016 включно.

Із Статуту Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді (а.с.17-24) та виписки з ЄДРЮОФОП - відповідач-1 (Закарпатський центр туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, м. Ужгород) є комунальним профільним позашкільним навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є навчання та виховання учнів у позаурочний та позанавчальний час.

Відповідно до Ліцензії Міністерства культури і туризму серія АВ №538675 від 28.02.2010 відповідач-2 (ТОВ "Бусоль-вояж") (а.с.30) є суб'єктом туроператорської діяльності - суб'єктом господарювання, що не здійснює освітню діяльність, який погодився прийняти у оплатне користування частину приміщення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили із такого. Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. При цьому, додатковим джерелом фінансування закладу законодавчо визнано і доходи від надання у оренду приміщень, споруд, обладнання (ч.4 п.4 ст.61 Закону України "Про освіту"). У відповідності до ст.28 Закону України "Про позашкільну освіту" державні, комунальні і приватні позашкільні навчальні заклади можуть надавати платні послуги відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку. Постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.07.2010 затверджено перелік послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності. Таким чином, оскільки, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про позашкільну освіту" до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, норми Закону України "Про позашкільну освіту" превалюють над іншим законодавством про освіту, правила ст.62 Закону України "Про освіту" у спірній ситуації застосованими бути не можуть. Крім цього, як вбачається з матеріалів та обставин справи рішення Закарпатської обласної ради №724 від 16.03.2006 "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" стало передумовою укладання спірного договору. Дане рішення є чинним, що не заперечується сторонами і прокурором.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно із ч.2 ст.18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У відповідності до ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Державні, комунальні і приватні позашкільні навчальні заклади можуть надавати платні послуги відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку (ч.1 ст.28 Закону України "Про позашкільну освіту").

Відповідно до п.2 статті 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.08.2010 №796 до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.