ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2015 року Справа № 927/850/14
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представників відповідача М. Кулака (керівник), В Дубіна (дов. від 24.03.2015), прокурора відділу Генеральної прокуратури України С. Збариха, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 року у справі № 927/850/14 за позовом прокурора Семенівського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Семенівського району Чернігівської області до Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Семенівкарайагролісгосп", третя особа - Державна екологічна інспекція в Чернігівській області, про відшкодування збитків,
УСТАНОВИВ: У червні 2014 року прокурор Семенівського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Семенівського району Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Семенівкарайагролісгосп", третя особа - Державна екологічна інспекція в Чернігівській області, про стягнення збитків у розмірі 93 323 грн 97 коп., завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Державна екологічна інспекція в Чернігівській області позовні вимоги підтримала.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 8 грудня 2014 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 року (судді О. Синиця, Б. Ткаченко, В. Зеленін) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів недоведеності вимог.
Заступник прокурора міста Києва просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 1166 і 1172 Цивільного кодексу України, статей 105 і 107 Лісового кодексу України, статей 41, 68 і 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 42, 33 і 43 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.
Державна екологічна інспекція в Чернігівській області вимоги касаційної скарги підтримала.
Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Семенівкарайагролісгосп" проти касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте Миколаївська сільська ради Семенівського району Чернігівської області право на подання відзиву на касаційну скаргу не використала і її представник у судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами встановлено, що на виконання наказу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 11 листопада 2013 року № 1204 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області у період з 11 по 12 листопада 2013 року було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів у діяльності підприємства "Семенівкарайагролісгосп", за результатами якої складено акт перевірки № 473/05. Перевіркою встановлено, що в кварталі № 53 виділ № 14, який розташований на території Миколаївської сільської ради, виявлено незаконну рубку 37 дерев породи сосна та береза.
Стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення, проте постановою Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 22 листопада 2013 року № 663/05 справу про адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку з внесенням прокурором Семенівського району Чернігівської області 12 листопада 2013 року до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України за № 42013260230000004.
Відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, держекоінспекцією розрахована сума збитків - 93 323 грн 97 коп.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з факту незаконної порубки дерев у лісі, неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо охорони і захисту лісу від самовільних рубок, що заподіяло шкоду.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що прокурором і позивачем не довели вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу та причинного зв'язку між бездіяльністю працівників підприємства під час виконання ними службових обов'язків і негативними наслідками у вигляді незаконної рубки дерев.
Таких висновків господарський суд апеляційної інстанції дійшов без урахування всіх обставин справи і вимог законодавства.
Згідно Статуту Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Семенівкарайагролісгосп" підприємство є лісокористувачем, предметом діяльності якого є, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок.
За правилами пунктів 1 і 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 Лісового кодексу України).
Згідно з приписами статей 68 і 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.
За змістом статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
За таких обставин господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин статей 1166 і 1172 Цивільного кодексу України, статей 105 і 107 Лісового кодексу України, статей 68 і 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зумовлює скасування постанови і залишення в силі рішення місцевого господарського суду.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Сервіси для юристів