Постанова ВГСУ від 29.07.2015 року у справі №916/4012/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 916/4012/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційних скарг Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі№ 916/4012/14 Господарського суду Одеської області за позовомЗаступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі: 1.Державної служби України з надзвичайних ситуацій, 2.Санаторію "Одеський" Державної служби України з надзвичайних ситуацій доОдеської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 провизнання незаконним та скасування рішення

в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаЖукова О.М., Ігнатенко В.І.- - відповідачане зявився - - третіх осібОСОБА_8, ОСОБА_19 - представник ОСОБА_8, решта - не з'явились- - Генеральної прокуратури України Коркішко В.М.

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2014 року Заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Санаторію "Одеський" Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради № 2345-XXIV від 04.02.2004 "Про затвердження проектів відведення та передачу у приватну власність гр. ОСОБА_8, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_21, гр. ОСОБА_5 земельних ділянок загальною площею 0,5349 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2015 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.03.2015 (головуючий суддя Гуляк Г.І., судді: Волков Р.В., Демешин О.А.) у даній справі позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (головуючий Туренко В.Б., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.) вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Також до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулась Державна служба України з надзвичайних ситуацій, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В запереченні на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_16 заперечує доводи касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

В своїх поясненнях ОСОБА_8 послався на те, що він є законним власником житлового будинку, збудованого ним у відповідності до діючого законодавства та розташованого на земельній ділянці, яка була передана йому у власність. ОСОБА_8 не погоджується з доводами касаторів і просить суд залишити їх касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Центренерго" заперечує проти доводів касатора і просить суд оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Одеської міської ради № 2345-XXIV від 04.02.2004 затверджено проекти відведення земельних ділянок та передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,5349 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 наступним громадянам: ОСОБА_8 (0,1000 га), ОСОБА_4 (0,1000 га), ОСОБА_7 (0,0836 га), ОСОБА_6 (0,0713 га), ОСОБА_21 (0,0800 га), ОСОБА_5 (0,0999 га). Цих осіб зобов'язано замовити оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки відповідно до чинного законодавства (т.1, а.с. 17).

31.03.2004 вказаним громадянам видані відповідні держані акти на право власності на земельні ділянки за вказаною адресою, копії яких залучені до матеріалів справи (т.4, а.с.2, 13,82; т.3, 164-164, 171, 229).

Судом апеляційної інстанції на підставі поданих до матеріалів справи документів встановлено, що ОСОБА_8 на земельній ділянці площею 0,1000 га побудував житловий будинок, про що свідчать: свідоцтво на житловий будинок від 08.10.2009 серії НОМЕР_1, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.11.2009 № 24383951, технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1, квартал №18 від 15.09.2009 (т.4., а.с. 84-91).

ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу № 3-643 від 14.03.2003 продав земельну ділянку площею 0,1000 га в спільну сумісну власність ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Державний акт на право власності на цю земельну ділянку виданий ОСОБА_14 27.06.2007 (серія НОМЕР_2) (т.3, а.с. 227-229).

За договорами купівлі-продажу №№ 3822, 3832, 3827 від 03.06.2004 громадяни ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_21 продали земельні ділянки, загальною площею 0,2349 га (0,0836+0,0713+0,0800 відповідно) ОСОБА_22, якому 07.02.2007 видані 3 державних акти на право власності на земельні ділянки: площею 0,0836 (серія НОМЕР_3); 0,0713 га (серія НОМЕР_4); 0,0800 га (серія НОМЕР_5) (т.3., а.с. 156 (зворотній бік), 158, 166-167, 171-172). В подальшому, ОСОБА_22 за 3 договорами дарування земельних ділянок від 13.06.2014 №№ 1080 1079, 1081 подарував своїм онукам ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в рівних частинах у спільну часткову власність 3 земельні ділянки, загальною площею 0,2349 га. Договори дарування пройшли державну реєстрацію, про що свідчить відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (т.3., а.с. 208-225).

За договором купівлі-продажу № 3-1755 від 23.05.2007 ОСОБА_5 продала земельну ділянку, площею 0,0999 га в спільну сумісну власність ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Державний акт на право власності на цю земельну ділянку виданий ОСОБА_14 01.02.2008 (серія НОМЕР_6) (т.3., а.с. 173). В подальшому, всі 5 співвласників земельної ділянки, площею 0,0999 га за договором дарування земельної ділянки від 23.12.2010 № 1433 подарували ОСОБА_16 земельну ділянку, площею 0,0800 га (кадастровий номер НОМЕР_7), якому 14.12.2011 видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку (серія НОМЕР_8) (т.3., а.с. 168-170).

Таким чином, на час вирішення даного судового спору, власниками земельних ділянок загальною площею 0, 5349 га за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1) є наступні громадяни: ОСОБА_8 (0,1000 га); ОСОБА_10, ОСОБА_9 (0,11745+0,11745 = 0,2349 га); ОСОБА_14 (0,0199+0,1000=0,1199га); ОСОБА_16 (0,0800 га).

В своєму позові про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради № 2345-XXIV від 04.02.2004 про передачу у власність громадянам земельних ділянок прокурор послався на те, що під час проведеної перевірки йому стало відомо про порушення вимог діючого земельного законодавства. Прокурор вважає, що вказане рішення ради не відповідає вимогам законодавства в частині процедури зміни цільового призначення земельної ділянки і порушує права держави в особі належного землекористувача земельної ділянки - Санаторію "Одеський" Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Згоди на припинення права постійного користування цією земельною ділянкою та її вилучення землекористувач не надавав. У зв'язку з цим, на думку прокурора, зазначене рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Матеріально-правовою підставою позову прокурор визначив статті 16, 21, 386, 393 Цивільного кодексу України, статтю 20, 21, 116, 140-142, 152, 155 Земельного кодексу України, статтю 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову є достатньо обґрунтованим, враховуючи наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в межах іншого судового провадження Київським районним судом м. Одеси розглядався спір у цивільній справі за позовом Санаторію "Одеський" Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Одеського міського управління земельних ресурсів, Одеської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення Одеської міської ради № 2345-XXIV від 04.02.2004, зобов'язання звільнити земельну ділянку, визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання видати державний акт на право постійного користування земельними ділянками.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2004, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.05.2005 у справі №2-3233 (№ 22-2355) у задоволенні позову відмовлено повністю. Підставою для прийняття такого рішення стали висновки судів про те, що Одеська міська рада законно розпорядилась спірною земельною ділянкою і передала її частину у власність відповідачам, діючи при цьому в межах повноважень, наданих їй законодавством. Це рішення ради не оспорено, не скасовано і не визнано незаконним у передбаченому законом порядку. Судами встановлено, що Санаторій "Одеський" не є ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки. Документи, що посвідчують право власності або право постійного користування на земельну ділянку санаторію не видавались і його права на спірну земельну ділянку не реєструвались (т.4, а.с. 98-103).