Постанова ВГСУ від 29.07.2015 року у справі №908/6335/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 908/6335/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015та на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 02.03.2015у справі№908/6335/14 господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"доПівденного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії в особі голови ліквідаційної комісії Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Чукліна Андрія Валерійовичапрозобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру кредиторів в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Пушкарьова К.В.,

- відповідача повідомлений, але не з'явився,

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 28.07.2015 №02-05/534 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 у справі №908/6335/14 (суддя Корсун В.Л.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.), відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі позивач/банк/скаржник) до Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії в особі голови ліквідаційної комісії Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Чукліна Андрія Валерійовича (надалі відповідач) про зобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру кредиторів.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте відповідач не скористався своїм процесуальним правом бути присутнім у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача у розмірі 74 422,16 грн., які складаються з: 74 422,16 грн. заборгованості по тілу кредиту, 2 271,20 грн. заборгованості по відсотках, 1 176,01 грн. пені та про включення їх до реєстру кредиторів боржника.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що всупереч договору банківського рахунку від 21.03.2011 б/н, укладеного з відповідачем, останній не повернув отриманий від позивача кредит у сумі 70 974,95 грн., так само як і не сплатив проценти за користування ним. Крім того, як стверджує позивач, йому стало відомо з ЄДРПОУ про те, що відповідач знаходиться у стані припинення, у зв'язку з чим, позивач направив голові ліквідаційної комісії відповідача вимогу про визнання його кредиторських вимог, в задоволенні якої було відмовлено, що й стало підставою для звернення із даним позовом.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, не погодилися із такими доводами позивача, та керуючись ст. 104, 105, 112, 253, 1066, 1067 ЦК України, ст.ст. 4-3, 32, 33, 34 ГПК України, відмовили у задоволенні позову, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше 2 і більше 6 місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ст. 105 ЦК України).

Наказом № 167 03.07.2014 Державного агентства рибного господарства України "Про припинення діяльності державної організації "Південний науково-дослідний інститут морського рибного господарства та океанографії" постановлено, що у зв'язку із складною політичною ситуацією в АР Крим та неможливістю здійснення статутної діяльності - припинити діяльність державної організації "Південний науково-дослідний інститут морського рибного господарства та океанографії" шляхом приєднання до Науково-дослідного інституту Азовського моря; визнати Науково-дослідний інститут Азовського моря правонаступником майнових прав і обов'язків ДО ПівденНІРО; затвердити склад комісії з припинення діяльності ДО ПівденНІРО, згідно з додатком; вжити заходів щодо виявлення кредиторів, а також повідомити явних (відомих) кредиторів про припинення діяльності ДО ПівденНІРО; строк заявлення кредиторами своїх вимог становить два місяці з моменту публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Відповідно до ст. 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Здійснивши розгляд справи, керуючись вищенаведеними нормами, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що: 21.03.2011 позивач (банк) та відповідач (клієнт) підписали заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитками печаток; відповідно до умов заяви, банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта; позивач (банк) встановив відповідачу (клієнту) кредитний ліміт на поточний рахунок № 26056053086237 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта; у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за заявою (договором) від 21.03.2011, у нього виникла заборгованість у сумі 70 974,95 грн. - за основною сумою кредиту, 2 271,20 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 1176,01 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; з 17.07.2014 відповідач знаходиться у стані припинення за рішенням його засновників (учасників), що підтверджується наявним в матеріалах справи спеціальним витягом з ЄДРПОУ; 20.10.2014 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії з припинення відповідача з заявою та кредиторськими вимогами, в якій просив розглянути вимоги з оплати заборгованості за кредитним договором б/н від 21.03.2011 в розмірі 74422,16 грн., визнати ці вимоги та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу; листом від 20.11.2014 голова ліквідаційної комісії з припинення відповідача повідомив позивача про неможливість задоволення його кредиторських вимог у зв'язку з неподанням позивачем первинних документів, які б підтверджували б отримання відповідачем грошових коштів у сумі 70 974,95 грн., а сама заява про відкриття рахунку від 21.03.2011 не надає змоги це встановити; вказаний лист отриманий позивачем 24.11.2014; виходячи з положень ст. 112 ЦК України щодо права кредитора на звернення до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі отримання від неї відмови про задоволення його кредиторських вимог протягом одного місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, останнім днем строку для подання позивачем даного позову було 25.12.2014, в той час, як із позовом позивач звернувся 26.12.2014, що підтверджується відбитком печатки на описі вкладення до цінного листа з повідомленням про вручення на ім'я господарського суду Запорізької області та на поштовому конверті, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про пропуск позивачем місячного строку, встановленого у ст. 112 ЦК України, та, відповідно, про погашення його кредиторських вимог в силу вказаної норми.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що йому стало відомо про відмову відповідача у визнанні його кредиторських вимог лише 25.11.2014, а не 24.11.2014, оскільки 24.11.2014 о 20-00 годині лише представнику позивача стало відомо про наявність відповіді ліквідатора відповідача про відмову у задоволенні кредиторських вимог позивача, а робочий день позивача закінчується о 18-00 годині, а тому, представник позивача не міг повідомити безпосередньо позивача про наявність такої відповіді, колегія суддів зазначає наступне.

Як вказувалося вище, відповідно до положень ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 4 ст. 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Отже, виходячи з наведених положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, про які вказувалося вище, оскільки представнику позивача стало відомо про наявність відмови ліквідаційної комісії відповідача у задоволенні кредиторських вимог 24.11.2014, то, відповідно, останнім днем для подання позову до ліквідаційної комісії відповідача було 25.12.2014, до 24-00 години вказаного дня, позаяк, подання позову 26.12.2014 свідчить про пропуск позивачем місячного строку, встановленого у ст. 112 ЦК України, а тому, його кредиторські вимоги є погашеними в силу закону (ст. 112 ЦК України).

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правомірність оскаржуваних у даній справі рішення та постанови, та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права; крім того, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.