Постанова ВГСУ від 29.07.2015 року у справі №908/6217/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 908/6217/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арматура України" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі № 908/6217/14 Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арматура України" до Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Колосниківська" простягнення 28 173, 20 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаПлецька Ю.В.- - відповідачаСкиба О.С.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арматура України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Колосниківська", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 21 318 грн. основного боргу, 4 321,16 грн. інфляційних втрат, 534, 41 грн. 3 % річних та 1 999,63 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вих. № 63 від 18.02.2015, яка прийнята та розглянута судом, т.1., а.с.138-139).

02.03.2015 Приватне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Колосниківська" подало до Господарського суду Запорізької області відзив на позовну заяву, в якому відповідач наполягає на вирішенні даного судового спору третейським судом. У зв'язку з цим, відповідач просив суд припинити провадження у справі на підставі пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Відповідне клопотання мотивоване тим, що в укладеному між позивачем та відповідачем договорі (пункт 9.2. договору) міститься застереження про передачу всіх пов'язаних з договором спорів на вирішення третейського суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 (суддя Корсун В.Л.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21 318 грн. 00 коп. основного боргу, 1 987 грн. 54 коп. пені, 532 грн. 66 коп. 3% річних, 4 320 грн. 95 коп. індексу інфляції та 1 826 грн. 09 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі місцевий господарський суд послався на відсутність відповідної згоди позивача про передачу спору на вирішення третейського суду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку подавши скаргу до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (головуючий Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І., Ільїн О.В.) вказане рішення суду скасовано. Провадження у справі припинено на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арматура України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Приватне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Колосниківська" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арматура України", як постачальником, та Приватним акціонерним товариством "Центральна збагачувальна фабрика "Колосниківська", як покупцем, укладено договір № 209 (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити запорну арматуру на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 9.2. цього договору передбачено, що у випадку коли спори та розбіжності, що виникли у зв'язку з даним договором чи його укладенням, порушенням, розірванням, недійсності не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється в Постійно діючому Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" відповідно до регламенту вказаного суду. Рішення Регіонального Третейського суду є кінцевим та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами в строки вказані у рішенні суду.

Предметом даного судового спору є вимоги постачальника про стягнення з покупця заборгованості за вказаним договором, інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

02.03.2015 Приватне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Колосниківська" звернулося до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В зазначеному клопотанні відповідач послався на те, що при укладенні договору № 209 від 01.10.2013 сторони дійшли згоди про вирішення спорів у Постійно діючому Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група".

Пунктом 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Колегія вважає достатньо обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 1 Закону України "Про третейські суди" № 1701-IV від 11.05.2004 (далі по тексту - Закон) встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 12 Закону, яка визначає вимоги до виду і форми третейської угоди, передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Стаття 5 Закону встановлює, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Передбачене даною нормою право може бути реалізоване і після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.