ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2015 року Справа № 904/1461/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ"на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 рокуу справі№ 904/1461/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ"простягнення 15315,43 грн
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОН" (надалі - ТОВ "НЕОН", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ" (надалі - ТОВ "ВІНІЛ", позивач), в якому посилаючись невиконання відповідачем зобов'язання за договором № 10-12л від 12.09.2012 року щодо оплати виконаних робіт, просило стягнути з відповідача 12000,00 грн основного боргу, а також 3% річних в розмірі 360,99 грн та інфляційні в розмірі 2954,44 грн, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за період прострочення з 01.02.2014 року по 01.02.2015 року.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що після проведення випробувань та досягнення у виробничому приміщенні (гофротари) температури +17оС 30-31.01.2014 року, що відображено в актах № 1 та № 2, позивачем акт здачі-приймання робіт відповідачу не надавався, тому відповідно до п. 3.1 договору підстави для оплати виконаних робіт відсутні.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2015 року (суддя Кеся Н. Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Євстигнеєва О.С., Науменко І.М.), позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "ВІНІЛ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами вимог п. 14.5 державних будівельних норм ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", п.п. 3.17, 3.19 розд. 3 "Проектування і будівництво" Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01 жовтня 1997 року N 254 (НПАОП 0.00-1.20-98), норм ст. ст. 854, 857 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), просило скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 12.09.2012 року між сторонами був укладений договір № 10-12л (надалі - договір підряду), за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався на свій ризик, своїми силами та коштами протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору виконати у виробничому приміщенні за адресою вул. Героїв Сталінграду, 198 (гофротари) відповідно до робочого проекту № 1/01/12: комплектацію матеріалів й обладнання системи опалення на базі ОИТГ-100 "Луч-Д2 (2 шт); монтаж системи опалення виробничого приміщення на базі поставленого обладнання; електропідключення, запуск на налагоджування системи опалення, навчання персоналу, а замовник (відповідач) - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи протягом 3 банківських днів після поставки, монтажу, наладки обладнання, підписання актів передачі обладнання, запуску обігрівачів, досягнення в виробничому приміщенні (гофротари) температури + 15-18 оС та оформлення актів здачі-приймання робіт (п.п. 1.1, 1.2, 2.2.1 договору).
Відповідно до п.п. 3.2, 3.3, 3.4 договору роботи вважаються виконаними після успішних випробувань та здачі системи опалення замовнику. Виконання робіт оформлюються актом передання-прийняття робіт. У випадку мотивованої відмови замовника від приймання робіт, сторонами протягм 2 днів з моменту надання акту передання-прийняття робіт оформлюють двосторонній акт з переліком недоліків та строків їх усунення. При цьому, якщо до 10-го числа місяця, наступного за обліковим, замовник не підписав акти та не надав мотивовану відмову у письмовому виді в ті ж строки, роботи вважаються виконаними в повному обсязі і прийнятими замовником.
Суди встановили, що на виконання договору ТОВ "НЕОН" передало, а ТОВ "ВІНІЛ" прийняло обігрівач ОИТГ-100 "Луч-Д" (2 шт) на загальну суму 35400,00 грн, що підтверджується актом № 1-ОМ-10-12Л від 19.11.2013 року, підписаним обома сторонами (а.с. 95 т. 1).
20.12.2012 року позивач передав відповідачу через головного енергетика ОСОБА_4 для підпису акт здачі-прийняття робіт за договором на суму 47400,00 грн. Акт замовником підписаний не був (а.с. 15 т. 1).
До 20.01.2013 року замовник не заявляв підрядникові про виявлення ним допущених у роботі обігрівачів відступів від умов договору або інших недоліків. Лише 21-23, 28-29.01.2013 року, а також 01.02.2013 року комісія з представників сторін здійснила перевірки роботи інфрачервоних обігрівачів в цеху з виробництва гофрокартону та тари з гофрированого картону та проведення робіт спеціалістами ТОВ "Неон", за результатами якої виявила відхилення та недоліки в роботі встановленого обладнання, про що сторонами підписані двосторонні акти (а.с. 40 -43 т. 1).
30.01.2014 року та 31.01.2014 року комісія з представників обох сторін провела перевірку роботи обігрівачів, за результатами якої встановила, що робота всіх інфрачервоних обігрівачів та температура у приміщенні відповідає умовам договору, про що складені акти № 1 та № 2, які підписані обома сторонами (а.с. 21-22 т. 1).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідно до ч. 1 ст. 854 цього Кодексу, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Таким чином, за наявності доведеного факту реального виконання робіт за договором підряду, відсутності обґрунтованих мотивів (причин) відмови другої сторони від прийняття робіт шляхом підписання акта, передання та прийняття робіт можливе відповідно до підписаного в односторонньому порядку акту, на підставі якого у замовника виникає обов'язок виплатити підрядникові обумовлену ціну за виконану у роботи.
Зважаючи на те, що замовник експлуатує обігрівачі, роботи зі спорудження, монтажу, наладки та підключення яких підрядником виконано відповідно до умов, визначених у договорі підряду, що підтверджується актами від 30.01.2014 року та 31.01.2014 року, Вищий господарський суд України вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях господарські суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо обов'язку відповідача сплатити позивачу відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України вартість виконаних ним робіт за договором на підставі підписаного в односторонньому порядку акту від 20.12.2012 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми за період з 01.02.2014 року по 01.02.2015 року відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Посилання заявника касаційної скарги на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, оскільки роботи виконані підрядником з відступами від умов договору підряду та з порушенням вимог п. 14.5 державних будівельних норм ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання" щодо надання будівельного паспорту та виконавчо-технічної документації, проведення пуско-налагоджувальних робіт за участю контролюючої інспекції та складання акту приймальної комісії готовності об'єкта до експлуатації, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до п. 9.2 договору будівництво та введення в експлуатацію системи газопостачання не є предметом цього договору. Такі роботи можуть бути виконані за окремим договором, укладеним замовником с виконавцем або з іншою спеціалізованою підрядною організацією.
За умовами договору підряду, що є підставою позову у цій справі, роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті замовником у разі позитивного результату попереднього випробування та досягнення у виробничому приміщенні (гофротари) температури + 15-18 оС. Ці умови позивачем були дотримані, що підтверджується актами від 30.01.2014 року та 31.01.2014 року. Відтак, оскільки судами встановлено, що вимоги, з якими відповідно до п. 2.2.1 договору пов'язується виникнення у замовника обов'язку оплатити роботи за договором, підрядником були повністю виконані, і наявність недоліків у роботі обігрівачів, допущених з вини підрядника, що не були ним усунуті, та повернення йому замовником встановленого обладнання, як це передбачено п. 1.5 договору, матеріалами справи не підтверджується, суд касаційної інстанції вважає, що посилання відповідача відступи від умов договору та недоліки у виконаній роботі обґрунтовано не бралися до уваги судами попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги, які зводяться до необхідності додатково перевіряти доказ у справі (підписаного в односторонньому порядку акту здачі-прийняття робіт за договором на суму 47400,00 грн) та встановлені судами обставин щодо передачі цього акту уповноваженій особі відповідача, Вищий господарський суд України не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, що визначає межі перегляду справи в касаційній інстанції, позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Наведені в судових рішеннях мотиви прийняття та оцінки цього доказу є обґрунтованими та ґрунтуються на вимогах закону.
Посилання заявника касаційної скарги на лист ДП "Центр сертифікації" від 21.05.2015 року № 339ЦС4, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки цей доказ відсутній у матеріалах справи, і суд касаційний інстанції не має право приймати додаткові докази, що не були предметом оцінки в судах попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Сервіси для юристів