Постанова ВГСУ від 29.06.2016 року у справі №911/4247/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 911/4247/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Картере В.І., Самусенко С.С.,

за участю представників: позивача - Кур'яти В.В. дов. № 19/3-02/141 від 19 листопада 2015 року та третьої особи - Деревинської О.М. дов. № 01/44-869Д від 1 лютого 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року у справі Господарського суду Київської області за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "Крайміа Солар 5", третя особа - Державне підприємство "Енергоринок", про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Крайміа Солар 5" (далі - відповідач) з позовом, у якому просив:

- в рахунок часткового погашення боргу відповідача перед позивачем за кредитним договором № 483/31/2 від 1 вересня 2011 року, який станом на 8 вересня 2015 року становить 9507805,63 доларів США, з яких прострочений борг за кредитом - 6409255,51 доларів США, прострочений борг за процентами - 1032615, 99 доларів США, нараховані проценти за період з 1 вересня 2015 року по 7 вересня 2015 року включно - 13520, 90 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 149581,30 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 171272, 06 долари США, 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів - 11864,91 долари США; та 25031 гривень 51 коп. з яких: 17000 гривень 00 коп. - прострочений борг за комісійною винагородою, 2656 гривень 29 коп. пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 187 гривень 55 коп. - 3 % річних за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 5187 гривень 67 коп. втрат коштів від інфляції за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, звернути стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав №483/31/2-4 від 1 вересня 2011 року, укладеним між позивачем та відповідачем, а саме: належне відповідачу на підставі договору № 6804/02 від 25 лютого 2011 року право грошової вимоги до Державного підприємства "Енергоринок" у сумі 1672874 гривні 93 коп. за продану в березні 2014 року електроенергію;

- перевести на позивача право грошової вимоги відповідача до Державного підприємства "Енергоринок" здійснити платежі за продану у березні 2014 року електроенергію у сумі 1672874 гривень 83 коп. за договором № 6804/02 від 25 лютого 2011 року, укладеним між позивачем та Державним підприємством "Енергоринок".

Рішенням Господарського суду Київської області від 26 січня 2016 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 26 січня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Київської області від 26 січня 2016 року, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стверджує, що висновок апеляційного господарського суду про можливість відступлення права вимоги лише у зобов'язаннях, строк виконання яких настав, суперечить нормам ст. ст. 512-518 Цивільного кодексу України.

Вважає, що уступка права вимоги означає можливість передати право як на тій стадії, коли воно набуло ознак вимоги, так і на стадії його існування як суб'єктивного права, що входить до змісту зобов'язання, а тому суб'єктивне право вимоги, що має кредитор у зобов'язанні, може передаватись протягом усього часу існування зобов'язання і не залежить від того, настав строк зобов'язання чи ні.

Зазначає, що настання/ненастання строку остаточного розрахунку жодним чином не впливає на дійсність права вимоги, а отже, і на можливість переведення на позивача права реалізації предмета забезпечувального обтяження внаслідок звернення стягнення на предмет застави.

Посилається на те, що ототожнення судом апеляційної інстанції права вимоги із настанням строку виконання зобов'язання є неправильним застосуванням норм ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України та є підставою для скасування рішення та постанови на підставі ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Вважає, що заміна кредитора допускається протягом усього часу існування зобов'язання.

Вказує, що внаслідок обставин непереборної сили грошове зобов'язання не припиняється, а отже, може бути переведене на позивача.

Зазначає, що апеляційним господарським судом надано неправильну правову оцінку тому факту, що у справі існують обставини, які б унеможливлювали виконання грошового зобов'язання.

Стверджує, що п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 148 від 7 травня 2014 року "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя" не заборонено проводити розрахунки з виробниками, які розташовані на території АР Крим, у випадку зміни виробником місцезнаходження на підконтрольну українській владі територію України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 вересня 2011 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" (банк) та ТОВ "Крайміа Солар 5" (позичальник) укладено кредитний договір № 483/31/2, за п. 2.1 якого (з урахуванням змін та доповнень) банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язався отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі не більше 7055781 доларів США та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору кредит надається з остаточним терміном повернення не пізніше 1 вересня 2021 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.