Постанова ВГСУ від 29.06.2016 року у справі №911/2749/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 911/2749/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Костенко Т.Ф., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016у справі Господарського суду№ 911/2749/14 Київської областіза позовомКиївської морської школи Товариства сприяння обороні Українидо товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари"про та за зустрічним позовом до пророзірвання договору оренди та стягнення 2 886,24 грн. товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари" Київської морської школи Товариства сприяння обороні України визнання недійсними окремих положень договору оренди № 45 від 01.10.2013

в судовому засіданні взяли участь представники (за первісним позовом):

позивача:Федаш М.М., дор. від 11.01.2016 № 03;відповідача:Андрієнко С.В., дов. від 05.01.2016 № 25/16;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Київська морська школа Товариства сприяння обороні України (далі - Морська школа) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.07.2014 № 79 (т. 1, а.с. 94), просила розірвати договір оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013, укладений між Морською школою і товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бровари" (далі - Товариство) та стягнути з останнього 2 886,24 грн. заборгованості за комунальні платежі згідно цього договору, яка виникла за період з грудня 2013 року по січень 2014 року та з березня 2014 року по квітень 2014 року. Крім того, Морська школа просила суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стягнути з Товариства як судові витрати 10 000 грн. витрат за надання аудиторського висновку.

Позовні вимоги Морська школа, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала неналежним виконанням Товариством своїх зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013 в частині своєчасної та повної оплати комунальних послуг пропорційно розміру орендованої площі, що є підставою для його розірвання та стягнення спірної суми заборгованості в судовому порядку.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.07.2014 позов було задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 рішення місцевого господарського суду було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові. Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У листопаді 2015 року Товариство звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою, у якій просило визнати недійсними пункти 2.2, 2.6, та 7.4 договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013, укладеного між Морською школою і Товариством.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обґрунтовувало тим, що спірні пункти договору стосуються питань надання орендодавцем комунальних послуг, надання яких відповідно до вимог законодавства передбачає наявність відповідних дозволів та ліцензій, натомість Морська школа не є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг, а відтак, не має законного права виставляти рахунки на оплату комунальних послуг, постачальником яких воно не являється.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2015 (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 (колегія суддів: Мальченко А.О., Суховий В.Г., Жук Г.А.) первісний позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нежилих приміщень від 01.10.2013 № 45, укладений між Морською школою та Товариством. Стягнуто з Товариства на користь Морської школи 2 886,24 грн. відшкодування вартості комунальних послуг. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними пунктів 2.2, 2.6 та 7.4 договору оренди нежилого приміщення від 01.10.2013 № 45 відмовлено.

В частині задоволення первісного позову вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Морською школою у позовній заяві. При цьому судами відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з Товариства 10 000 грн. витрат за надання аудиторського висновку як судових витрат з мотивів того, що вказані витрати Морської школи, в силу положень чинного законодавства, не можуть бути віднесені до судових витрат.

В частині відмови у задоволені зустрічного позову судові рішення мотивовано тим, що Товариство помилково ототожнює компенсацію вартості комунальних послуг з їх оплатою на користь особи, якою здійснено оплату цих послуг як споживачем на користь комунального підприємства. За висновками судів попередніх інстанцій погоджений сторонами у спірних пунктах договору механізм компенсації вартості комунальних послуг не суперечить положенням законодавства, тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 і рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов -задовольнити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору, приписи ст. ст. 203, 215, 227, 237, 651, 653, ЦК України, ст. 222 ГК України ст. ст. 4, 6, 28, 33, 34, 36, 84 ГПК України та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Морська школа не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 01.10.2013 між Морською школою (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень № 45, за яким орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в орендне користування приміщення для розташування офісу (виставочно-торгівельного залу для профгрупи) площею 35 кв. м. на 4-му поверсі в нежитловому приміщенні за адресою: вул. В. Сосюри, буд. 5, м. Київ, 02090, що є власністю орендодавця на підставі свідоцтва серії НБ № 01000812 про право власності на нежилий будинок, видане Київською міською державною адміністрацією 18.09.1997 (далі - Договір). На момент передачі орендарю вказане приміщення відповідає всім санітарним та технічним вимогам, придатне до використання за призначенням, передається по акту приймання-передачі приміщення, що додається до даного Договору (п. 1.2 Договору);

- 01.10.2013 між сторонами було підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі приміщення. Додатком до Договору сторони погодили схему розташування Товариства у приміщенні загальною площею 35 кв. м. на 4-му поверсі за адресою: вул. В. Сосюри, буд. 5;

- за користування орендованим приміщенням орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату в сумі 2 016,00 грн. з ПДВ. Вартість за отримані орендарем комунальні послуги (теплопостачання, електропостачання, водопостачання) не входить до орендної плати, та сплачується на підставі виставлених орендодавцем рахунків пропорційно орендованій площі з урахуванням місць загального користування. Орендна плата та комунальні платежі сплачуються орендарем по день фактичної здачі приміщення по акту приймання-передачі (п. п. 2.1, 2.2, 2.7 Договору);

- у п. 3.3 Договору орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендні платежі. У п. 4.6 Договору сторони погодили право орендаря розміщувати та підключати кондиціонери, холодильники, обігрівачі або інші прилади лише з письмової згоди орендодавця, що є підставою для виставлення орендодавцем до оплати додаткових рахунків споживання комунальних послуг за тарифами, що діють на момент розрахунку;

- в силу положень п. п. 7.1, 7.2 Договору договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та підписання акту приймання-передачі орендованого нежилого приміщення. Договір діє з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2014 року;

- відповідно до п. 7.4 Договору орендодавець має право на дострокове одностороннє розірвання договору з підстав: наявності боргу за оренду та комунальні платежі більше двох місяців; використання орендованого приміщення не за призначенням; передання права суборенди третій особі.

За приписами частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.