Постанова ВГСУ від 29.06.2016 року у справі №906/1636/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 906/1636/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Полянського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2016у справі Господарського суду№ 906/1636/15 Житомирської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"простягнення 12 948 862,69 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Старчик А.А., дов. від 18.04.2014 № 14-90;відповідача: Волощук П.Ю., дов. від 06.04.2016 № 2015/19;

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - Товариство) на користь Компанії 12 948 862,69 грн. заборгованості, яка складається: з пені у розмірі 5 723 905,25 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 638 316,50 грн. та 3% річних у розмірі 586 640,94 грн.

Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що Товариство своєчасно не виконало умови договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-144-ВТВ щодо розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку із чим йому нараховані пеня, інфляційні втрати за час прострочення платежу та 3% річних, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.12.2015 (суддя Маріщенко Л.О.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (колегія суддів: Огороднік К.М., Коломис В.В., Тимошенко О.М.) рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-144-ВТВ сторонами було укладено ряд додаткових угод, у тому числі, додаткову угоду № 11 від 22.12.2014, якою сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за договором, у зв'язку із чим, остаточний момент розрахунку за поставлений природний газ на момент звернення Компанії до суду з даним позовом ще не настав.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 і рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2015 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору та додаткових угод до нього, приписи ст. ст. 213, 525, 526, 559, 599, 612, 625, 631, 651, 653, 654 ЦК України, ст. ст. 4, 45, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи, у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Компанією (продавець) та Товариством (покупець) 04.01.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-144-ВТВ, за яким, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець, у свою чергу, прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (далі - Договір);

- на виконання умов Договору продавець протягом січня 2013 року - листопада 2014 року поставив покупцю природний газ на загальну суму 158 351 137,03 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі природного газу, копії яких наявні у матеріалах даної справи;

- Компанія вважаючи, що Товариство порушило умови договору в частині оплати за поставлений природний газ, останньому нарахувала пеню, а також інфляційні втрати та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що позов у даній справі заявлено Компанією з підстав порушення Товариством строків оплати поставленого йому природного газу, визначених у п. 6.1 Договору, за яким оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами, шляхом 100 % поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних розраховані позивачем щодо періодів заборгованості, визначених з 20-го числа місяця, що слідує за місяцем поставки газу.