ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2015 року Справа № 910/3159/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Вілта-Сервіс"на ухвалу та постанову Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015у справі№ 910/3159/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль"доПриватного підприємства "Вілта-Сервіс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Зарченко Тамара Володимирівнапрозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників сторін:
позивача: Приходько Д.В., дов. від 15.04.2014 № 223/14
відповідача: не з'явилися
третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Вілта-Сервіс" про стягнення достроково з ПП "Вілта-Сервіс" заборгованості за Кредитним договором № 014/95-04/583М від 20.09.2007 у сумі 1120690,30 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 559573,66 грн., заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам за користуванням кредитом - 450207,02 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту - 68943,09 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом - 41966,53 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, нежитлове приміщення, загальною площею 582,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Леонівка, вул. Радянська, б. 129.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 910/3159/14 (суддя Полякова К.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), провадження у справі № 910/3159/14 зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 910/3159/14, та повернення справи до Господарського суду міста Києва.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Вілта-Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 в частині зупинення провадження у справі та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 910/3159/14 повністю, направити справу на новий розгляд.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали один з учасників судового процесу не був присутній при винесенні оскаржуваної ухвали та фактично був позбавлений можливості висловити свою думку щодо доцільності зупинення провадження у справі. Також скаржник зазначає, що зупинення провадження у справі унеможливлює розгляд судом питання укладення та затвердження мирової угоди, пропозиція про укладення якої була направлена позивачеві.
До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі № 910/3159/14 без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
28.04.2015 до Вищого господарського суду України від представника Приватного підприємства "Вілта-Сервіс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки керівника та представника скаржника у судове засідання суду касаційної інстанції.
З огляду на визначені у ГПК повноваження Вищого господарського суду України як касаційної інстанції, враховуючи те, що неявка представника скаржника не перешкоджає розгляду скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, предметом позову у справі № 910/3159/14 є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" про стягнення з Приватного підприємства "Вілта-Сервіс" заборгованості за Кредитним договором у сумі 1120690,30 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із статтею 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Як передбачено ч. 6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Місцевий господарський суд, врахувавши наведені приписи законодавства та встановивши, що під час розгляду справи між сторонами виник спір щодо встановлення реальної вартості предмета іпотеки, на яке звертається стягнення у межах даного позову, дійшов висновку про необхідність визначення вартості предмета іпотеки експертним шляхом із застосуванням спеціальних знань, у зв'язку із чим ухвалою від 23.12.2014 призначив у справі № 910/3159/14 судову будівельно-технічну експертизу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере учать у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.
За таких обставин місцевий господарський суд правомірно зупинив провадження у справі № 910/3159/14 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до проведення судової будівельно-технічної експертизи.
При цьому, як свідчать матеріали справи, представник скаржника був присутній у судовому засіданні при вирішенні питання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі і не заперечував проти задоволення відповідного клопотання позивача, а відсутність при вирішенні зазначених питань представника третьої особи не порушує прав скаржника.
Колегією суддів касаційної інстанції також відхиляються посилання скаржника на те, що зупинення провадження у справі унеможливлює розгляд судом питання укладення та затвердження мирової угоди, оскільки матеріалами справи не підтверджено досягнення сторонами спору згоди стосовно укладення мирової угоди і подання ними відповідних заяв в порядку, передбаченому ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 колегія суддів не вбачає
Сервіси для юристів