ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2014 року Справа № 926/975/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Фролової Г.М., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-1"на постановувід 04.02.2014 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 926/975/13 господарського суду Чернівецької областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мир-1"простягнення 123 978,08 грн заборгованостів судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: не з'явилисьвід відповідача:Новокщонова О.М. (довіреність від 13.01.2014)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Чернівецької області (суддя Тинок О.С.) від 01.11.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Бонк Т.Б., судді - Бойко С.М., Малех І.Б.) від 04.02.2014, у справі № 926/975/13 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-1" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 борг у сумі 113 067,81 грн, три процента річних у сумі 2 453,42 грн, пеню у сумі 4 394,49 грн, судовий збір у сумі 2 398,32 грн та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у сумі 4 836,17 грн; у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 4 062,36 грн відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.43 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача повністю заперечує викладені в ній доводи.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-1" про стягнення заборгованості у сумі 123 978,08 грн. за договором перевезення.
Судами встановлено таке.
01.07.2012 між сторонами було укладено договір перевезення №1 (договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався за плату і за рахунок відповідача забезпечити йому оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажу відповідача власним та/або зафрахтованим вантажним автомобільним транспортом автомобільними дорогами України, а відповідач зобов'язувався своєчасно оплачувати послуги позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалися в основному внутрігосподарські перевезення, а саме перевезення озимої пшениці, соняшнику, сої з поля на тік, з току на елеватор, з току для видачі на паї.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору перевезення №1 від 01,07.2012 даний договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2012. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Пунктами 1.2., 1.4., 1.5. договору перевезення №1 від 01.07.2012 сторони встановили, що вид вантажу сторони визнають згідно додатку до договору перевезення. Конкретне найменування вантажу та його розмір у ваговому еквіваленті вказується у замовленнях - додатках до даного договору. Замовлення на перевезення надається відповідачем в письмовому вигляді/електронною поштою не пізніше 5 днів до запланованої дати перевезення вантажу. Позивач не пізніше 5 днів до запланованої дати перевезення вантажу письмово/електронною поштою підтверджує приймання замовлення чи відмовляє в такому підтвердженні. З моменту підтвердження замовлення позивачем, замовлення стає невід'ємною частиною даного договору.
Так, на виконання вищевказаних умов договору перевезення №1 від 01.07.2012 відповідач надав, а позивач прийняв замовлення на перевезення №1 від липня 2012, від серпня 2012, від вересня 2012, від жовтня 2012, від листопада 2012, які стали невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 9.1. договору перевезення №1 від 01.07.2012 сторони передбачили, що транспортні засоби, а також їх кількість, якими повинен перевозитись вантаж, вибирає позивач, який може застосовувати для цього як власні, так і орендовані транспортні засоби, або транспортні засоби інших перевізників відповідно до укладених позивачем договорів перевезення вантажу.
Згідно п.9.2. перевезення вантажу супроводжується товарно-транспортними документами, які клієнт своєчасно надає перевізнику.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" до переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, відносяться товарно-транспортні накладні, талони про проходження технічного огляду та інші. Також при собі водій повинен мати подорожні листи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме товарно-транспортних накладних, внутрішньогосподарських накладних, подорожніх листів, договору оренди транспортних засобів, договорів перевезення позивача з іншими перевізниками, копії посвідчень водіїв та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, а також встановлено сторонами в укладених між ними актах прийому передачі виконаних робіт та наданих послуг автотранспортними засобами №№5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 31.07.2012, №16 від 08.08.2012, №№17, 18 від 03.09.2012, №№21, 22, 23, 24, 25 від 10.09.2012, №№27, 29, 30, 31, 32, 33, 34 від 30.09.2012, №№36, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 50, 51, 52, 53, 54 від 31.10.2012, №55 від 01.11.2012, №№56, 57, 58, 59, 60 від 30.11.2012, на вищевказані замовлення позивачем надано відповідачу власними та орендованими транспортними засобами, а також транспортними засобами інших перевізників послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 113 067,81 грн.
За оцінкою судів вказані акти прийому передачі виконаних робіт та наданих послуг автотранспортними засобами містять в собі відомості щодо виду виконаних робіт, об'єму виконаної роботи та її вартості; сторони встановили у вказаних актах прийому передачі виконаних робіт та наданих послуг автотранспортними засобами, що замовник підтверджує отримання послуг у повному обсязі та заявляє про відсутність будь-яких претензій, застережень чи зауважень щодо наданих послуг та їх вартості; сторони також зазначили у вказаних актах прийому передачі виконаних робіт та наданих послуг автотранспортними засобами, що дані акти є підставою для здійснення фінансових розрахунків між сторонами; вказані акти прийому передачі виконаних робіт та наданих послуг автотранспортними засобами підписані позивачем, директором та головним бухгалтером відповідача, а також скріплені печатками сторін.
Пунктами 5.4., 5.5. договору перевезення №1 від 01.07.2012 сторони встановили, що відповідач здійснює розрахунки з позивачем за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у термін не більше десяти банківських днів, з дати отримання від позивача рахунку на сплату коштів. Вартість кожного окремого перевезення та сума оплати послуг перевезення визначається згідно узгоджених тарифів і зазначається у рахунках за перевезення.
Так, на виконання укладеного між сторонами Договору позивачем було надано, а відповідачем отримано рахунки №№5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 31.07.2012, №16 від 08.08.2012, №№17, 18 від 03.09.2012, №№21, 22, 23, 24, 25 від 10.09.2012, №№27, 29, 30, 31, 32, 33, 34 від 30.09.2012, №№36, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 50, 51, 52, 53, 54 від 31.10.2012, №55 від 03.11.2012, №№56, 57, 58, 59, 60 від 30.11.2012 на сплату коштів за отримані послуги на загальну суму 113 067,81 грн. Вказані рахунки підписані позивачем, директором та головним бухгалтером відповідача, а також скріплені печатками сторін.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг позивача згідно укладеного між сторонами договору належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 113 067,81 грн, яка за оцінкою судів підтверджується наявним в матеріалах справи актами звіряння розрахунків від 12.12.2012, 18.04.2013 та від 12.08.2013, які підписані сторонами без заперечень та скріплені їхніми печатками.
Акти звіряння заборгованості самі по собі не підтверджують обов'язку відповідача щодо оплати наданих послуг, однак повертаючи підписані акти звірки взаєморозрахунків, відповідач фактично визнавав факт існування своєї заборгованості за відповідний період.
Сервіси для юристів