Постанова ВГСУ від 29.04.2014 року у справі №925/968/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 925/968/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивача (за первісним позовом)не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачів (за первісним позовом)1) Поліщук П.П., дов. від 01.01.14 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2014у справі№925/968/13 господарського суду Черкаської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукровий комбінат"простягнення 787,69 грн.за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5про визнання недійсною угоди

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукровий комбінат" про стягнення з відповідача-1 729,63 грн. вартості винагороди (бонусу) за надані послуги за партнерською угодою від 01.09.2012 та стягнення з відповідача-2 50,00 грн. винагороди за договором поруки (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за партнерської угодою та обґрунтовано приписами статей 554, 610, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" звернулося до суду з зустрічним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсною партнерської угоди від 01.09.2012. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що партнерська угода з боку товариства підписана представником, який не мав жодних правових підстав та повноважень на її підписання та обґрунтовані приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.09.2013 у справі №925/968/13 (суддя Потапенко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (судді: Дідиченко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 729,63 грн. боргу та 860,25 грн. судових витрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукровий комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 50 грн. боргу та 860,25 грн. судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Водночас, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання партнерської угоди недійсною з огляду на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 203, 207, 215, 237, 241 Цивільного кодексу України. Заявник вважає, що судами не були досліджені усі обставини справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Позивач за первісним позовом надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників підприємця.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрибушн Сістем" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір поставки №Я12-127, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати такий товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Найменування, одиниця виміру товару, що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються в специфікації та/або накладній (надалі іменується "Специфікація"), що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2.8 договору встановлено, що покупець має право повернути постачальнику не реалізований товар чи товар, термін реалізації якого закінчився або ж якщо даний товар був введений по тимчасовій специфікації (на певний період) за 100% його вартості. Якщо останній відмовляється забрати такий товар, то покупець може вирахувати вартість такого товару, з суми дебіторської заборгованості, повідомивши про це постачальника листом-попередженням про взаємозалік. Відповідно до пункту 3.1. договору, загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих партій товару, на підставі відвантажувальних документів постачальника в період дії даного договору. Згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару від постачальника до покупця здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця.

Також установлено, що 01.09.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (замовник) було укладено партнерську угоду, за умовами якої виконавець зобов'язаний забезпечити наявність товару в торгових точках, вказаних в додатку. Товар згідно даної партнерської угоди є алкогольні напої ТМ, які поставляються замовником згідно договору поставки №Я12-127 від 01.01.2012 і вказані в додатку до партнерської угоди (пункт 2 угоди). За вимогою замовника виконавець повинен розмістити в торгових точках брендовані РОS-матеріали, які надаються замовником (пункт 3 угоди). Пунктом 4 угоди передбачено, що виконавець дає згоду на здійснення щомісячного фотозвіту про наявність товару згідно даного партнерського погодження в торгових точках представникам замовника. Згідно з пунктом 5 партнерської угоди, замовник зобов'язаний здійснювати оплату бонуса в період з 01.09.2012 по 31.12.2012, який складає 6% від відвантаженого товару з урахуванням повернення продукції за договором поставки №Я12-127 від 01.01.2012. Оплата здійснюється щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за звітним. У випадку прострочення дебіторської заборгованості виконавця більш ніж 14 днів замовник залишає за собою право не оплачувати послуги.

Крім того, як установлено судами, 02.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукровий комбінат" (поручитель) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (кредитор) було укладено договір поруки № 01/12 ЧЦК, за умовами якого поручитель зобов'язується солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань з оплати послуг по проведенню передпродажної підготовки товарів поставлених боржником кредитору за окремо укладеною партнерською угодою до договору поставки № Я12-127 від 01.01.2012. Згідно з пунктом 1.2. цього договору, поручитель відповідає перед кредитором у наступному обсязі: за зобов'язанням з оплати винагороди (бонусу) за проведення передпродажної підготовки товарів поставлених боржником кредитору відповідно до основного договору в сумі вартості наданих послуг, але не більше 50,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду за первісним позовом є вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" 729,63 грн. вартості винагороди (бонусу) за надані послуги за партнерською угодою від 01.09.2012 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукровий комбінат" 50, 00 грн. заборгованості за договором поруки.

Предметом судового розгляду за зустрічним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсною партнерської угоди від 01.09.2012.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного, суди попередніх інстанцій зазначили, що факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за партнерської угодою підтверджено матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними на поставку товару. Водночас, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання партнерської угоди недійсною з огляду на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки сплатою грошових коштів у сумі 1044,97 грн. в якості скидок відповідач-1 фактично схвалив правочин, який був укладений з перевищенням повноважень.

Втім, зазначений висновок судів попередніх інстанцій визнається колегією суддів передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення факту надання послуг, достеменного встановлення об'єму наданих послуг, вартості таких послуг, а також порядок їх погодження та прийняття та оплати.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини, пов'язані із наданням послуг у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Поза увагою судів залишились також доводи та заперечення відповідача-1 за первісним позовом, чим порушено приписи статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Серед іншого, вирішуючи питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукровий комбінат" 50,00 грн. заборгованості за договором поруки від 02.01.2012, суди попередніх інстанцій не з'ясували, яке саме зобов'язання було забезпечене порукою, враховуючи, що порука може надаватись тільки у відношенні реально існуючого зобов'язання боржника перед кредитором.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди обмежились посиланням на прибутковий касовий ордер про сплату грошових коштів у сумі 1044,97 грн., що свідчить, на думку судів, про схвалення правочину.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення). Утім, дотримання сторонами вимог, які встановлені чинним законодавством під час укладання партнерської угоди, судами належним чином не досліджувались.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукровий комбінат" будь-яких процесуальних документів за адресою, вказаною у позовній заяві. При цьому, відповідно до пункту 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").