ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2014 року Справа № 917/2180/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:
СТОВ "Краяни" - Голоднюка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ "Краяни"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2014
та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2013
у справі № 917/2180/13 Господарського суду Полтавської області
за позовомСільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Краяни"до1.Відділу державної виконавчої служби Зінківського районного управління юстиції, 2.Приватного підприємства "Центр незалежної оцінки та експертизи"про1.визнання дій ВДВС Зінківського РУЮ незаконними; 2.скасування акту опису й арешту майна від 12.03.2013; 3.скасування звіту про оцінку майна № 307 від 18.03.2013; 4.скасування акту державного виконавця про реалізацію рухомого майна, затвердженого в.о. начальника ВДВС Зінківського РУЮ Сухомліним Т.В. від 03.07.2013;, 5.скасування протоколу проведення аукціону №22\112\13\А-1 від 25.06.2013,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.10.2013 (суддя Сірош Д.М.) повернуто без розгляду позовну заяву СТОВ "Краяни" вх. № 2623/13 від 30.10.2013 до ВДВС Зіньківського РУЮ, ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" про оскарження дій; скасування акту опису й арешту майна; скасування звіту про оцінку майна; скасування акту державного виконавця про реалізацію рухомого майна та протоколу проведення аукціону № 22\112\13\А-1 від 25.06.2013, з посиланням на порушенням правил поєднання вимог та не сплатою судового збору на підставі п.п. 4, 5 ст.63 ГПК України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Барбашова С.В., Плужник О.В.) апеляційну скаргу СТОВ "Краяни" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2013 залишено без змін.
В касаційній скарзі СТОВ "Краяни" просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у жовтні 2013 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Краяни" звернулося до місцевого господарського суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Зіньківського РУЮ та Приватного підприємства "Центр незалежної оцінки та експертизи" про:1.Визнання дій Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції по опису, арешту та підготовці до реалізації зерносховища № 1 та зерносховища № 2, які належать СТОВ "Краяни", незаконними; 2.Скасування акту опису й арешту майна від 12.03.2013; 3.Скасування звіту про оцінку майна № 307 від 18.03.2013, складеного Приватним підприємством "Центр незалежної оцінки та експертизи"; 4.Скасування акту державного виконавця про реалізацію рухомого майна, затвердженого в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції Сухомліним Т.В. від 03.07.2013; 5.Скасування протоколу проведення аукціону № 22\112\13\А-1 від 25.06.2013.
Місцевий господарський суд, повертаючи без розгляду на підставі п.п. 4, 5 ст.63 ГПК України, вказав, що позивачем порушено правила поєднання позовних вимог, а судовий збір сплачено виходячи з пред'явлення однієї вимоги немайнового характеру, в той час як в позовній заяві об'єднано п'ять немайнових вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.
Відповідно до ст. 58 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
У п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями) роз'яснив, що оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні ст. 1212 ГПК України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. Якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду. Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором. Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 1212 ГПК України.
Оскільки у позовній заяві об'єднано вимоги про оскарження дій ВДВС Зінківського РУЮ, скасування акту опису й арешту майна , звіту про оцінку майна, скасування акту державного виконавця про реалізацію рухомого майна, скасування протоколу проведення аукціону, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, а тому правомірно відповідно до вимог п. 5 ст. 63 ГПК України повернули позовну заяву без розгляду.
Крім того, згідно зі ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Суд першої інстанції встановив, що до позовної заяви додано прибутковий касовий ордер № 2PL582902 від 06.08.2013, з якого вбачається, що позивачем сплачено судовий збір, виходячи з пред'явлення однієї вимоги немайнового характеру, в той час як у позовній заяві об'єднано п'ять немайнових вимог.
Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011, відтак, згідно п.2 ч.2 ст. 4 Закону, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України від 06.12.2012 № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 01.01.2013 встановлено, що мінімальна місячна заробітна плата становить 1 147,00 грн.
У п. 2.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розёяснено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Відтак, відповідно до п. 4 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ст. подання касаці63 ГПК України.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Сервіси для юристів