ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2014 року Справа № 910/21529/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Горецька М.В.,відповідача -Кумеда В.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТДВ "СК "УКООПГАРАНТ"на рішення та постановугосподарського суду м.Києва від 06.12.2013 Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014у справі№910/21529/13за позовомПАТ "СК "Провідна"доТДВ "СК "УКООПГАРАНТ"про стягнення 23594,40 грн. страхового відшкодування в порядку регресу ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 06.12.2013 (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ "СК "УКООПГАРАНТ" на користь ПАТ "СК "Провідна" 22594,40 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 (судді: Скрипка І.М., Сітайло Л.Г., Мальченко А.О.) рішення змінено шляхом стягнення з ТДВ "СК "УКООПГАРАНТ" на користь ПАТ "СК "Провідна" 22468,82 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
ТДВ "СК "УКООПГАРАНТ" в поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування", п.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159 (далі - Методика), та ст.43 ГПК України. Зокрема, скаржник стверджує про те, що він має право відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки жодним з учасників ДТП його не було повідомлено про настання страхового випадку, що унеможливило останнього як страховика брати участь у розслідуванні даної події, визначенні матеріальних збитків та вчиненні інших дій. Також, на думку заявника, ще однією підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність направлення позивачем протягом одного року з моменту скоєння ДТП на адресу відповідача заяви про виплату такого відшкодування. Крім того, скаржник вказує на те, що в порушення вимог Методики його, як заінтересовану особу, позивач не запрошував на технічний огляд пошкодженого транспортного засобу.
Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині стягнення 22468,82 грн. страхового відшкодування в порядку регресу) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.07.2012р. між ПАТ "СК "Провідна" та ОСОБА_6 було укладено договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/0644862/2102/12, відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням автомобілем Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_1.
Згідно розгорнутої довідки ВДАІ про ДТП №9067929 07.09.2012р. по вул.Ломоносова в м.Луганську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, та автомобіля Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_8
Постановою Жовтневого районного суду м.Луганська від 12.10.2012 у справі №31207/11196/2012 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Згідно звіту з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу від 19.10.2012 №792, складеного суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_9 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_1 (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), в результаті його пошкодження при ДТП, складає 23468,82 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу №06/0644862/2102/12 від 09.07.2012, на підставі страхового акту №2101/06/2982/86475 від 07.11.2012, рахунку фактури СТО від 03.10.2012 та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 23594,4 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0058736 від 26.11.2012.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована ТДВ "СК "УКООПГАРАНТ", згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/4044494. Термін дії полісу з 10.11.2011р. до 09.11.2012р. (договір І типу).
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене та враховуючи дані звіту з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу від 19.10.2012 №792, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу №06/0644862/2102/12 від 09.07.2012р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, 22468,82 грн. страхового відшкодування.
Колегія відхиляє безпредметні посилання скаржника на недотримання позивачем вимог п.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шляхом неповідомлення протягом року ТДВ "СК "УКООПГАРАНТ" про настання страхового випадку, оскільки в даному випадку спірні регресні правовідносини між страховими компаніями не регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказаною статтею встановлено підстави для відмови страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілою особою своїх обов'язків, що не слід ототожнювати з обов'язками страховика у правовідносинах регресного відшкодування.
Апеляційним судом правомірно зазначено, що позивач, як страховик, отримує право вимоги потерпілої особи після виконання свого зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів.
Відтак, касаційна інстанція відхиляє помилкові твердження скаржника про обов'язковість звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, так як позивач може реалізувати своє право, передбачене ст.993 ЦК України, шляхом безпосереднього подання позову до суду протягом трьох років від дня виконання основного зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів у відповідності зі ст.ст.256,257 та ч.6 ст.261 цього Кодексу.
Також колегія вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що в порушення приписів п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159 (далі - Методика), його, як заінтересовану особу, не запрошували на технічний огляд пошкодженого транспортного засобу.
Адже, згідно п.5.2 Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Як вбачається з наведеної норми, присутність усіх представників сторін, зокрема, представників страховика винної у скоєнні ДТП особи, для проведення технічного огляду не є обов'язковою. Таким чином, касаційна інстанція визнає недоречними твердження скаржника про порушення судами припису п.5.2 Методики шляхом проведення огляду пошкодженого автомобіля без участі представника відповідача.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 у справі №910/21529/13 залишити без змін, а касаційну скаргу ТДВ "СК "УКООПГАРАНТ" - без задоволення.
Головуючий, суддяВ.ОвечкінСудді:Є.Чернов В.Цвігун
Сервіси для юристів