Постанова ВГСУ від 29.03.2017 року у справі №917/1507/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 917/1507/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Карлівського колективного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" арбітражного керуючого Болтік С.М., м. Полтавана рішеннявід 17.11.2016 господарського суду Полтавської області та постановувід 22.12.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 917/1507/16 господарського суду Полтавської області за позовом Карлівського колективного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд", м. ПолтавадоПолтавського обласного міжгосподарського виробничого об'єднання по агропромисловому будівництву "Полтавоблагробуд"провиділення частки у статутному фондів судовому засіданні взяли участь представники:

Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об'єднання по агропромисловому будівництву "Полтавоблагробуд" Карлівського колективного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" Петрук С.О., адвокат; Остапенко П.В., довір.; Болтік А.С., довір.;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Полтавської області знаходиться справа № 18/1916/12 про банкрутство Карлівського колективного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" (далі - Карлівське об'єднання "Райагробуд", боржник, позивач) порушена в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Полтавської області від 16.10.2012 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Болтік С.М. та інше.

У вересні 2016 року ліквідатор Карлівського об'єднання "Райагробуд" арбітражний керуючий Болтік С.М. звернувся з позовом до Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об'єднання по агропромисловому будівництву "Полтавоблагробуд" (далі - виробниче об'єднання "Полтавоблагробуд", відповідач) про виділення частки боржника як засновника виробничого об'єднання "Полтавоблагробуд".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.09.2016 у справі № 917/1507/16 прийнято заяву боржника до розгляду в межах справи № 18/1916/12 про банкрутство Карлівського об'єднання "Райагробуд".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.11.2016 (суддя Ореховська О.О.) у справі № 917/1507/16, об'єднано справу № 917/1507/16 та № 18/1916/12 про банкрутство Карлівського об'єднання "Райагробуд" в одну справу та присвоєно об'єднаній справі № 18/1916/12; відмовлено в задоволенні позовних вимог та відхилено клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 (судді: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Тарасова І.В.) у справі № 917/1507/16 рішення від 17.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 368, п. 2 ст. 370 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 16, 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник посилається на те, що даний спір є корпоративним, а не майновим, у зв'язку з чим не підлягає об'єднанню зі справою про банкрутство. Також зазначає, що судами не надано належної оцінки тому факту, що юридична особа є суб'єктом права власності, у тому числі спільної сумісної влсності.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач - Карлівське об'єднання "Райагробуд" з жовтня 2012 року перебуває в процедурі банкрутства на стадії ліквідації.

Разом з тим, у вересні 2016 року, виконуючи свої повноваження у справі про банкрутство, ліквідатор позивача арбітражний керуючий Болтік С.М. (з урахуванням заяви про заміну предмета позову від 26.10.2016 № 02-06/321) звернувся до господарського суду з позовом до виробничого об'єднання "Полтавоблагробуд" з метою виділення частки боржника в майні відповідача пропорційно частки у статутному капіталі останнього.

Слід зазначити, що за приписами частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п.7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

У даному випадку предметом судового розгляду є спір щодо виділення частки майна боржника у статутному фонді відповідача з метою його повернення до ліквідаційної маси Карлівського об'єднання "Райагробуд", у зв'язку з чим, даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, оскільки стосується формування ліквідаційної маси позивача.

Крім того, відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, відповідно до якої положення ст.ст. 12, 16 ГПК України, в силу приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.

За таких обставин та з огляду на правову позицію Верховного Суду України колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а на вимогу ч. 9 ст. 16 ГПК України повинен розглядатися в межах справи № 18/1916/12 про банкрутство позивача.

Між тим, як встановлено судами попередніх інстанцій боржник є одним із засновників (учасником) виробничого об'єднання "Полтавоблагробуд", яке у розумінні ст. 119 Господарського кодексу України (далі - ГК України ) є господарським об'єднанням і здійснює свою діяльність на підставі статуту.

При цьому спір щодо виділення частки майна боржника у статутному фонді відповідача є корпоративним спором, у зв'язку з чим, позивач для захисту свого права зобов'язаний довести факт порушення його права на виділ частки у майні виробничого об'єднання "Полтавоблагробуд".

Згідно ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.