ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2016 року Справа № 910/22690/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого, Плюшка І.А., Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 16.11.2015 Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016у справі№ 910/22690/15господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"до1. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд", 3. Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд"прозняття арешту із заставленого майназа участю представників: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Земляна І.О., Медведь А.В., Насобіна Ю.С., Гусєва Д.І.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року ПАТ "Перший український міжнародний банк" звернулося із позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ТОВ "ТД "ТММ-Енергобуд" та ПрАТ "ТММ-Енергобуд" про зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №47837527 від 12.06.2015, винесеною державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяною Юріївною, з рухомого та нерухомого майна, яке належить ПрАТ "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" і знаходиться в іпотеці та у заставі позивача.
Позивач стверджує, що накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача-3 постановою державного виконавця від 12.06.2015 в інтересах іншого стягувача - відповідача-2 порушує переважне право позивача, як заставодержателя та іпотекодержателя, на звернення стягнення на предмет обтяження та задоволення законних вимог банку з вартості заставленого (іпотечного) майна переважно перед іншими кредиторами боржника.
Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/22690/15 від 16.11.2015 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 (судді: Буравльов С.І. - головуючий, Шапран В.В., Андрієнко В.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач не є власником майна, на яке накладено арешт, та не є стороною виконавчого провадження, в рамках якого постановою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження від 12.06.2015, тому в силу ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні підстави для задоволення вимог про звільнення майна з-під арешту.
Не погоджуючись із судовими рішеннями ПАТ "Перший український міжнародний банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, враховуючи письмові пояснення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, ч.4 ст.54, 60 Закону України "Про виконавче провадження, ст.ст. 396, 572, 575, 576, 585, 589, 590, 593 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43 ГПК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі зазначається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби МЮУ перебуває два виконавчих документа про стягнення з ПрАТ "ТММ-Енергобуд" на користь ПАТ "ПУМБ" коштів, а саме: наказ господарського суду Дніпропетровської області №904/9359/14 від 12.01.2015 про стягнення 2 975 753,42 дол. США, 3 913 425,45 євро, 11 409 904,39 грн.(ВП №46594034) та наказ господарського суду Дніпропетровської області №904/8212/14 від 16.01.2015 про стягнення 15 411 074,44 дол. США, 16 406 077,94 грн. (ВП №46593962).
Також банком стверджується, що у позивача як іпотекодержателя та заставодержателя за законом є пріоритетне право перед іншими кредиторами боржника на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного та заставленого майна. Внаслідок арешту вказаного майна позивач не має можливості реалізувати своє право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і застави.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.03.2016 у справі №910/22690/15 касаційну скаргу прийнято до провадження.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідачів 1-2, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором №ЮР/08-22 від 28.05.2008 про відкриття акредитивів та за кредитним договором №7.6-90 від 30.12.2009 між ПАТ "ПУМБ" та ПрАТ "ТММ-Енергобуд" укладено низку договорів, зокрема, іпотечний договір №ЮР/08-22/ІП-2 від 26.02.2009, іпотечний договір №ЮР/08-22/ІП-3 (без видачі заставної) від 03.11.2008, на підставі яких позивачу передано в іпотеку відповідне нерухоме майно, та договори застави рухомого майна №10-1162/30 від 29.07.2011, застави майнових прав №10-621 від 03.03.2011, застави №ЮР/08-22/ЗМП-2 від 11.07.2008, застави №ЮР/08-22/ЗМП-З від 13.07.2008 застави №ЮР/08-22/Змп-5 від 16.07.2008, застави №22/Змп-6 від 16.07.2008, застави №ЮР/08-22/3мп-7 від 16.07.2008, застави №ЮР/08-22/Змп-8 від 30.07.2008 та договір застави рухомого майна №7.6-90/Зо від 30.12.2009, застави №ЮР/08-22/Змп-9 від 30.07.2008, застави №ЮР/08-22/Змп-10 від 31.07.2008, застави №ЮР/08-22/Змп-11 від 29.08.2008, застави №ЮР/08-22/Змп-12 від 29.08.2008, застави № ЮР/08-22/Змп-13 від 29.08.2008, застави №ЮР/08-22/Змп-14 від 15.09.2008, застави №ЮР/08-22/Змп-16 від 03.10.2008, застави №7.6-90/Змп від 30.10.2009.
Судами встановлено, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження №47837527 внесено публічне обтяження щодо всього майна ПрАТ "ТММ-Енергобуд", у тому числі й того, яке є предметом застави згідно вказаних вище договорів застави та іпотеки.
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
За ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Судами встановлено, що ПАТ "ПУМБ" не є власником майна, на яке накладено арешт, та не є стороною виконавчого провадження №47837527, в рамках якого постановою ВДВС від 12.06.2015 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.
Суди дійшли висновку, що наявність саме права власності на спірне майно відповідно до ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" є єдиною правовою підставою для задоволення вимог про звільнення майна з-під арешту.
Колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками не погоджується та вважає помилковим застосування ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" у даному випадку.
За ч.4 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Таким чином, вказаною нормою вказується на право іпотекодержателя на звернення до суду із позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Суди не врахували положення зазначеної статті, у зв`язку з чим дійшли до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя у зв`язку із невиконанням боржником зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
За змістом частин 6 та 7 ст.3 Закону "Про іпотеку" якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна.
Сервіси для юристів