Постанова ВГСУ від 28.12.2016 року у справі №910/5811/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 910/5811/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача),Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року у справі № 910/5811/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, Міністерства інфраструктури України про стягнення 3% річних та інфляційних сум,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 12 397,16 грн., з яких: 11 149,16 грн. інфляційних втрат та 1 248,00 грн. 3% річних, у зв'язку з невиконанням рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року у справі №3/458, яким присуджено до стягнення з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру, правонаступником якого є відповідач-1, на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд", правонаступником якого є позивач, заборгованість у розмірі 13 870 грн. та 693,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року Міністерство інфраструктури України було залучено до участі у справі в якості відповідача 2.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2016 (суддя Демидов В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь позивача 1 181 грн. 3% річних, 11 149,16 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року (судді Мальченко А.О., Дикунська С.Я., Жук Г.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач-1 вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 28.12.2016 року.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 1998 року Відкритим акціонерним товариством "Чернігівторгбуд" для Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру відповідно до умов двостороннього договору підряду були виконані ремонтно-будівельні роботи.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт, Відкрите акціонерне товариство "Чернігівторгбуд" звернулось до Арбітражного суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру заборгованості.

Рішенням Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року у справі №3/458 позов задоволено, стягнуто з Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" 13 870,45 грн. боргу та 693,50 грн. витрат по держмиту.

На виконання цього рішення 06.07.1999 року арбітражним судом Чернігівської області було видано наказ.

За твердженнями позивача, рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року у справі №3/458 на даний час не виконано, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Предметом даного судового розгляду є матеріально-правова вимога про стягнення процентів річних та інфляційних сум, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, у зв'язку з простроченням виконання Чернігівським обласним радіотелевізійним передавальним центром грошового зобов'язання, яке виникло за договором підряду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є правонаступником Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру, а тому має нести відповідальність за зобов'язаннями останнього. Крім того, чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що правильний розмір 3% річних становить 1 181,00 грн., а правильний розмір інфляційних втрат становить 11 273,52 грн., проте зважаючи на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, місцевий суд дійшов висновку про стягнення інфляційних втрат у розмірі, заявленому позивачем, а саме, 11 149,16 грн.

Разом з тим, вказані висновки попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України вважає передчасними та такими, що зроблені без урахування та дослідження всіх обставин справи, зокрема.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). Аналогічні положення містились у ст.4 ЦК УРСР.

Господарськими судами встановлено, що зобов'язання між Відкритим акціонерним товариством "Чернігівторгбуд" та Чернігівським обласним радіотелевізійним передавальним центром виникли на підставі договору на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення 3% річних та інфляційні втрати, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України на суму прострочення Чернігівським обласним радіотелевізійним передавальним центром грошового зобов'язання за договором підряду, належним чином не врахували наступного.