ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2016 року Справа № 904/963/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКам'янської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід01.08.2016у справі№904/963/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомДніпродзержинської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну"третя особаДержавне підприємство "Придніпровський завод кольорових металів"простягнення збитків
за участю
- відповідача:Баца К.В. (довіреність від 05.10.2016),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Дніпродзержинська міська рада (далі - позивач) просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" (далі - відповідач) 390 106,83 грн. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку для розміщення об'єкту нерухомого майна без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим завдав позивачу збитків.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 258 177,32 грн. збитків, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді Березкіна О.В., Чус О.В.) вказане рішення змінено, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 78 552,62 грн. збитків, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх відповідність вимогам чинного законодавства.
Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на частку у спільному нерухомому майні у вигляді виробничого корпусу, Б-6, заводу кольорових металів, загальною площею 5492,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761.
Листом від 06.04.2015 позивач повідомив відповідача про те, що 17.04.2015 з 13год. 00 хв. до 16год. 00хв. відбудеться обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки.
За результатами проведеного 17.04.2015 спеціалістами відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради обстеження земельної ділянки складений відповідний акт яким встановлено, що на підставі рішення міської ради від 20.01.2006 №680-21/IV укладено договір оренди земельної ділянки від 10.04.2006 №040610600023 із Закритим акціонерним товариством "Сермета Корпорейшн" за адресою: м.Дніпродзержинськ, просп.Аношкіна, 179К/761 площею 1,8800га для розміщення будівель виробничого комплексу строком до 20.01.2009. Фактично на момент обстеження за зазначеною адресою розміщено завод кольорових металів та виробничий корпус Б-6. Договір оренди земельної ділянки на момент обстеження не відповідачем оформлено, що не відповідає вимогам статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Після проведення обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки позивач надіслав відповідачу лист від 17.04.2015 згідно якого відповідачу необхідно було терміново усунути порушення земельного законодавства та привести документи із землекористування у відповідність до вимог чинного законодавства.
Судами обох інстанцій встановлено, що договір оренди землі укладений не був, користування земельною ділянкою здійснюється відповідачем без правовстановлюючих документів.
14.08.2015 відбулося засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам та користувачам, до участі якої був запрошений відповідач, про що свідчить лист управління земельних відносин міської ради від 05.08.2015 за №08-08/2056 та рекомендоване поштове повідомлення про отримання відповідачем даного листа.
14.08.2015 комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам та користувачам був складений акт визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м.Дніпродзержинська за період 22.01.2012 по 31.12.2014 відповідно до якого відповідачем завдано збитків на загальну суму 390 106,83грн.
Позивач листом 03.11.2015 за №08-08/3023 звернувся до відповідача, у якому пропонував йому добровільну оплатити збитки, але відповідач залишив його без задоволення.
Суд першої інстанції своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що позивач вірно здійснив розрахунок збитків за користування відповідачем земельною ділянкою площею 18 800 кв.м, оскільки визначити розмір площі, яка фактично використовується відповідачем є неможливим. При цьому суд врахувавши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, вказав на те, що збитки завданні використанням відповідачем земельної ділянки підлягають стягненню за період з 01.02.2013 по 31.12.2014 у розмірі 258 177,32 грн., а в частині стягнення за період з 22.01.2012 по 31.01.2013 слід відмовити.
Апеляційний суд змінюючи вказане судове рішення виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно стягнув збитки, які були розраховані позивачем за користування відповідачем земельною ділянкою площею 18 800 кв.м, так як відповідач є власником нерухомого майна площею 5492,3 кв.м, тобто у стягненні з відповідача збитків за користування землею площею 13 307,7 кв.м, яка не знаходиться під нерухомістю відповідача, слід відмовити.
Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.
Судами встановлено, що відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності.
Сервіси для юристів