Постанова ВГСУ від 28.12.2016 року у справі №903/489/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 903/489/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року у справі № 903/489/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", третя особа: Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації, про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до відповідача про викладення спірних пунктів договору від 30.05.2016 року № 30/05/16-3 про надання автостанційних послуг у наступній редакції:

"п. 2.4.3. Здійснювати продаж квитків через водія перевізника після закриття квитково-касової відомості.

п. 3.4. У разі продажу квитків водієм перевізника після закриття квитково-касової відомості частину автостанційного збору, за вирахуванням вартості послуг з касового продажу квитків громадянам, та суму винагороди за надання послуг згідно з предметом цього договору, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, перевізник зобов'язаний перерахувати автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку.

п. 3.5. Порядок фіксації кількості квитків, проданих водієм перевізника після закриття квитково-касової відомості, встановлюється за домовленістю сторін.

п. 4.4. Штрафні санкції за договором сплачуються шляхом виставлення рахунку стороною, стосовно якої вчинено порушення договору, з наступною сплатою стороною, яка вчинила порушення, коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок протягом десяти робочих днів."

Крім того, позивач просив не доповнювати наступними спірними пунктами договір від 30.05.2016 року № 30/05/16-3 про надання автостанційних послуг:

"п. 2.3.10. Зобов'язання водіїв:

п. 2.3.10.1. По прибуттю автобуса на АС виконувати розпорядження та вказівки персоналу автостанції з питань організації перевезень і безпеки та дотримуватись "Правил надання послуг пасажирського автотранспорту", інших нормативних документів.

п. 2.3.10.2. Проводити посадку пасажирів на АС за участю водія і тільки з касовими квитками, не зупиняти автобус в недозволеному на це місці та не допускати підбору пасажирів без квитків на території автостанцій.

п. 2.3.10.3. Перевезення пасажирів здійснювати згідно встановленого розкладу руху на закріпленому маршруті та забезпечувати збереження багажу і обслуговування пасажирів на всьому маршруті згідно "Правил надання послуг пасажирського автотранспорту".

п. 2.3.10.4. В разі неможливості виконання рейсу з технічних або інших поважних причин повідомляти підприємство не пізніше ніж за 24 години до відправлення автобуса.

п. 2.3.10.5. Забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність автобуса.

п. 3.7. Доходи за перевезення багажу від реалізованих касових квитків розподіляються порівну.

п. 4.2.4. За підбір безквиткових пасажирів та їх самовільне обілечування водієм автобуса на території автостанції: 10 грн. в автобусах приміського сполучення за кожного пасажира; 20 грн. в автобусах міжміського сполучення за кожного пасажира; 30 грн. в автобусах міжобласного сполучення за кожного пасажира."

Позов обгрунтовано обов'язковістю укладення договору про надання послуг автостанцією перевізникові у зв'язку з прямою вказівкою закону та наявністю неврегульованих розбіжностей щодо його змісту.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.09.2016 року (суддя Філатова С.Т.) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року (судді: Бучинська Г.Б., Грязнов В.В., Гулова А.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати укладеним договір про надання автостанційних послуг від 30.05.2016 року № 30/05/16-3 із протоколом розбіжностей від 23.06.2016 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року розгляд справи було відкладено на 28.12.2016 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.