Постанова ВГСУ від 28.12.2016 року у справі №902/1546/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 902/1546/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Дроботової Т.Б., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг 1. Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№902/1546/15 Господарського суду Вінницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" простягнення 261 932 грн.76 коп. У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Кобзарь А.В. (представник за дов. від 29.03.2011);

від відповідача: Кудельський А.А. (представник за дов. від 01.12.2014);

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" заявлений позов до господарського суду Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" про стягнення 261 932,76 грн. заборгованості з яких: 45 068,00 грн. 5% за користування чужими грошовими коштами, 30 255,56 грн. 3% річних та 186 609,20 грн. інфляційних нарахувань. Позов обґрунтовано приписами статей 536, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Надія-В" про стягнення 261932,76 грн. заборгованості задоволено частково шляхом стягнення з відповідача 3759,69 грн. -3% річних, 93416,26 грн. -інфляційних втрат. В позові у частині стягнення 45068,00 грн.5% за користування чужими грошовими коштами, 26495,87 грн. -3% річних та 93192,94 грн. - інфляційних нарахувань відмовлено.

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 21.09.2016, перевірене рішення місцевого суду скасував в частині річних та інфляційних з прийняттям нового рішення про стягнення 3% річних за період з 21.01.2013 по 10.07.2015 в сумі 15 002,32 грн. та інфляційних втрат за період з 21.01.2013 по 10.07.2015 в сумі 154 409,11 грн. В частині стягнення 3 % річних в сумі 15 253,24 грн. та інфляційних втрат в сумі 32 200,09 грн. судом відмовлено. В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Суд здійснив нарахування інфляційних та річних з врахуванням положень ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України якою передбачено що строк, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Апеляційна інстанція підтримала висновки місцевого суду про відмову у стягненні 5% річних за користування чужими коштами, позаяк такої міри відповідальності умовами договору сторони не передбачали для своїх правовідносин.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі Публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить зазначені судові акти у справі скасувати в частині безпідставного застосування наслідків спливу позовної давності та незаконної і необґрунтованої відмови у задоволенні частини заявлених позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скарга мотивована порушенням судами норм матеріального і процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що судами порушено норми ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України, оскільки на його думку переривання позовної давності має наслідком право на позов як у межах строку що почався заново, так і у межах того строку що минув, тобто в даному випадку строк продовжився ще на три роки. Тому на думку скаржника судами порушено і вимоги ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України та ч.3ст.35 Господарського процесуального кодексу України оскільки порушене право позивача, встановлено судовими рішеннями і воно підлягає захисту в будь-якому випадку, незалежно від позовної давності. Зазначає скаржник і про порушення апеляційним судом ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України та ст.19 Конституції України, позаяк вважає, що законом не передбачено обов'язку подавати заяву про визнання поважними причини пропуску позовної давності. Окрім того, скаржник вказує на те, що єдиною підставою для нарахування і стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є ст. 536 Цивільного кодексу України, а тому суди мали задовольнити позов в цій частині врахувавши положення ст.ст. 692, 694 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" також звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник зокрема вказує, що правовідносини, що виникла між сторонами з приводу виконання судових рішень врегульовані ЗУ "Про виконавче провадження" і до них не можуть застосовуватись положення ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник вважає, що суди не врахували висновків цивільної палати Верховного Суду України щодо одночасного застосування статей 536 і 625 Цивільного кодексу України та не надали належної оцінки його доводам.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційних скарг відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21 квітня 2011 року, рішенням господарського суду Вінницької області, у справі №6/19/2011/5003, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 червня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2011 року, було задоволено позов ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" до ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" про стягнення 20 2584,00 грн. - основного боргу за Договором поставки №13/07/10 від 13 липня 2010 року, 10 835,51 грн. - пені, 10 129,20 грн. - штрафу, 2097,19 грн. - 3% річних, 3241,34 грн. - інфляційних втрат.

10 травня 2011 року, господарським судом Вінницької області було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 21 квітня 2011 року.

20 червня 2011 року, ухвалою господарського суду Вінницької області, у справі №6/19/2011/5003, було зупинено стягнення за наказом господарського суду Вінницької області від 10 травня 2011 року до розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та витребувано у відділу ДВС Вінницького РУЮ наказ господарського суду Вінницької області від 10 травня 2011 року.

29 червня 2011 року, ухвалою господарського суду Вінницької області було визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Вінницької області №6/19/2011/5003 від 10 травня 2011 року.

29 серпня 2011 року, господарським судом Вінницької області було видано наказ для примусового виконання рішення господарського суду від 21 квітня 2011 року.

19 жовтня 2011 року, наказ від 29 серпня 2011 року було пред'явлено позивачем до виконання.

24 листопада 2011 року, постановою відділу ДВС Вінницького РУЮ було відкрито виконавче провадження ВП №30017909 по примусовому виконанню наказу від 29 серпня 2011 року.

26 січня 2012 року, ухвалою господарського суду Вінницької області, у справі №6/19/2011/5003, було визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Вінницької області від 29 серпня 2011 року, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми у 230952,47 грн.

26 березня 2012 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду було скасовано ухвалу господарського суду Вінницької області від 26 січня 2012 року в частині визнання наказу таким, що не підлягає до виконання в сумі 228887,24 грн. і визнано наказ господарського суду Вінницької області від 29 серпня 2011 року таким, що не підлягає до виконання в частині стягнення 2065,23 грн.

09 липня 2012 року, постановою Вищого господарського суду України, у справі №6/19/2011/5003, було задоволено касаційну скаргу ТОВ "ВП "Надія-В" та скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 березня 2012 року і залишено в силі ухвалу господарського суду Вінницької області від 26 січня 2012 року.

23 серпня 2012 року, постановою відділу ДВС Вінницького РУЮ було закінчено виконавче провадження ВП №30017909, на підставі ухвали господарського суду Вінницької області від 26 січня 2012 року, якою визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Вінницької області від 29 серпня 2011 року. Дану постанову було направлено сторонам 27 серпня 2012 року.

28 квітня 2014 року до господарського суду Вінницької області від ПАТ "МІБ" надійшла заява про перегляд ухвали суду від 26 січня 2012 року у справі №6/19/2011/5003 за нововиявленими обставинами, в якій просив суд: замінити сторону по справі, а саме попереднього кредитора (позивача/стягувача) ЗАТ "КЗ "Кодимський" на нового - ПАТ "МІБ"; скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 26 січня 2012 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ВП "Надія-В" про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29 серпня 2011 року таким, що не підлягає виконанню відмовити повністю і видати новий судовий наказ по даній справі на ім'я ПАТ "МІБ".

27 травня 2014 року, ухвалою господарського суду Вінницької області, у справі №6/19/2011/5003, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2014 року, було частково задоволено заяву ПАТ "МІБ" про перегляд ухвали суду від 26 січня 2012 року за нововиявленими обставинами, та: - замінено сторону в справі: позивача у справі - ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" на правонаступника у грошовому зобов'язанні - ПАТ "МІБ"; - скасовано ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року; - відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ВП "Надія-В" про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29 серпня 2011 року таким, що не підлягає виконанню повністю, а також відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "МІБ" в частині видачі нового судового наказу по справі на ім'я ПАТ "МІБ".

15 вересня 2014 року, постановою відділу ДВС Вінницького РУЮ було відмовлено у прийнятті до виконання наказу №6/19/2011/5003 від 29 серпня 2011 року у зв'язку з тим, що наказ пред'явлено до примусового виконання з порушенням строку для пред'явлення, з урахуванням термінів переривання та поновлення перебігу такого строку.

20 жовтня 2014 року, постановою Вищого господарського суду України було частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "ВП "Надія-В" та скасовано ухвали господарського суду Вінницької області від 27 травня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2014 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.