Постанова ВГСУ від 28.11.2016 року у справі №921/138/15-г/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 921/138/15-г/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємтсва "Білокриниця"на рішеннягосподарського суду Тернопільської області від 23.02.2015 р. (суддя Стопник С.Г.) та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. (судді: Плотніцький Б.Д., Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) у справі№921/138/15-г/13 господарського суду Тернопільської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до1.Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Біла криниця" 2.Приватного підприємства "Білокриниця" провизнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача 1не з'явились від відповідача 2Свірський Т.В., довіреність б/н від 19.05.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Біла криниця" та Приватного підприємства "Білокриниця" про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівель пожежного депо та автомобільних гаражів, що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, укладеного 22.08.2011 р. між позивачем і відповідачем 2 та про визнання за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 права власності на вказане майно.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.02.2015 р. у справі №921/138/15-г/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р., позов задоволено повністю.

Так, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що позивачем доведено факт виконання сторонами договору його умов. При цьому, ухилення відповідача 2 від нотаріального посвідчення даного договору унеможливило його нотаріальне посвідчення, та, одночасно з цим, внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів.

Не погодившись з рішенням господарських судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Білокриниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р., рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2015 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій не з'ясовано дійсні обставини справи, у зв'язку з чим застосовано законодавство, яке не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2016 р. справу №921/138/15-г/13 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М., касаційну скаргу Приватного підприємства "Білокриниця" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 28.11.2016 р.

Скаржником, у касаційній скарзі, заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2015 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. у справі №921/138/15-г/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Крім того, в касаційній скарзі відповідача 2 було заявлено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак, в судове засідання 28.11.2016 р. представник відповідача 2 з'явився.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відповідача 1.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2011 р. Приватним підприємством "Білокриниця" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) підписано договір купівлі-продажу пожежного депо та автомобільних гаражів, за умовами якого продавець продає у власність покупця будівлі пожежного депо та автомобільних гаражів, які знаходяться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а покупець зобов'язується прийняти вказані будівлі та сплатити їх ціну відповідно до умов, що визначені у даному договорі.

Одночасно, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що, на виконання п.п. 3-5 вказаного договору, 22.08.2011 р. позивачем та відповідачем 2 складено акт передачі-приймання, згідно з яким Приватне підприємство "Білокриниця" передало, а ОСОБА_2 прийняв у власність будівлі пожежного депо та автомобільних гаражів. Вказаним актом та накладною №5 від 22.08.2011 р. сторони підтвердили повне виконання ними умов договору купівлі-продажу від 22.08.2011 р.

Встановивши відповідні фактичні обставини, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу будівель пожежного депо та автомобільних гаражів від 22.08.2011р. сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зміст даного правочину не суперечить актам цивільного законодавства та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.