Постанова ВГСУ від 28.11.2016 року у справі №908/6108/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 908/6108/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗапорізької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі № 908/6108/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомЗапорізької міської радидоПублічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР"простягнення 46 277,00 грн,

за участю представників

від позивача: Шеремет З.В. - дов. № 01/02-17/03467 від 10.06.16;

від відповідача: Кріпак Д.В. - дов. № 1/05-к від 30.12.15;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2016 у справі № 908/6108/15 (суддя Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (головуючий суддя - Геза Т.Д., судді: Склярук О.І., Ушенко Л.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Запорізька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Запорізької міської ради до Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР" у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 4, 11, 509, 611 Цивільного кодексу України, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання, яке проводилося в режимі відео конференції, з'явилися представники позивача і відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2012 Запорізькою міською радою прийнято рішення за № 77 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя". Відповідно до п.п. 3.3, 3.6 вищевказаного Порядку замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (договір) укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Як встановлено господарськими судами, ПАТ "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР" не зверталось у встановленому законом порядку до Запорізької міської ради щодо укладення договору про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (договору про пайову участь). На час розгляду справи зазначений договір з Запорізькою міською радою укладено не було.

15.08.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Реконструкція "Прибудова до складального корпусу № 2. Пристрій санвузлів"; м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, за № ЗП 081132210099; замовником будівництва є ПАТ "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР".

Листом № 1/40-16-369 від 21.08.2013 ПАТ "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР" на виконання приписів ч. 7 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції що діяла протягом 2012 - 2014 років) повідомило про початок реконструкції місцеву державну адміністрацію Ленінського району Запорізької міської ради за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Ленінська районна адміністрація у м. Запоріжжя отримала зазначений лист 27.08.2013.

13.06.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ЗП 141141540678.

Листом від 04.08.2015 вих. № 01/02-21/02527 Запорізька міська рада звернулась до ПАТ "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР" з вимогою про відшкодування збитків в розмірі внеску пайової участі, що становить 46 277,00 грн. До вимоги додано розрахунок та обґрунтування збитків, а також встановлено строк виконання, а саме двадцятиденний термін з дня отримання даної вимоги.

ПАТ "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР" отримало вказану вимогу 12.08.2015, однак у встановлений строк її не виконало.

У зв'язку з зазначеним, Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР" про стягнення з останнього на користь Запорізької міської ради суму збитків в розмірі 46 277,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що всупереч вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як до настання дати прийняття об'єкту в експлуатацію, так і на час розгляду справи між позивачем та відповідачем не було укладено договору, який би передбачав конкретний розмір пайової участі, порядок та строк її внесення, а відтак у відповідача не виникло перед позивачем зобов'язання щодо сплати пайової участі, саме в разі невиконання якого за відповідним договором позивач мав би право стягнути збитки. При цьому позивач з будь-якими пропозиціями щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя до відповідача у період виконання робіт не звертався, а також не звертався до суду у передбачений законом строк для спонукання відповідача укласти відповідний договір. Крім того, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачено прямого обов'язку щодо сплати відповідачем пайового внеску, а передбачено укладення договору на підставі якого визначається розмір пайового внеску та виникає зобов'язання щодо його сплати, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з ч. 5 ст. 40 зазначеного Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Частиною 9 ст. 40 вказаного Закону визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.