Постанова ВГСУ від 28.10.2015 року у справі №922/5780/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 922/5780/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк"на рішення та постанову Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015у справі№ 922/5780/14 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"доПублічного акціонерного товариства "Регіон-Банк"простягнення 3394861,59 грн.за участю представників сторін:

позивача: Дідук О.В., дов. від 18.09.2015 № 36/15

відповідача: Стеценко Г.Ф., дов. від 22.06.2015 № 01-27/699

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Регіон-Банк" про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 3000000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 110876,71грн., пені в розмірі 176712,33 грн., 14,2 % річних в розмірі 100575,18 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання міжбанківського кредиту № 25/12/2012 від 25.12.2012.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 у справі № 922/5780/14 (суддя Лавренюк Т.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Камишева Л.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у цій справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні ПАТ "Старокиївський банк" про стягнення 3394861,59 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки зарахування зустрічних вимог було оформлено договором про зарахування, а не заявами сторін; незастосування ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо заборони зарахування зустрічних вимог під час процедури здійснення тимчасової адміністрації та ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо нікчемності правочину про зарахування; неврахування судами вимог ст. 241 Цивільного кодексу України щодо наявності у заступника Голови правління банку повноваження підписання договору.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Регіон-банк" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 залишити в силі, у задоволенні касаційної скарги - відмовити.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" та Публічним акціонерним товариством "Регіон-Банк" був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № 25/12/2012, відповідно до умов якого позивач (кредитор) надає відповідачу (позичальнику) міжбанківський кредит у сумі 3000000,00 грн., на умовах визначених договором, на строк з 25.12.2012 по 19.09.2013 (п.п. 1.1, 1.2 договору).

17.09.2013 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до вказаного договору, якою сторони продовжили строк кредиту з 17.09.2013 по 15.09.2014 під 7,1 % річних, і за умовами п. 2.2 додаткової угоди № 1 до договору, відповідач зобов'язався повернути кредит до 13.00 год. за Київським часом 15.09.2014.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що у разі повернення кредиту та/або процентів після часу, зазначеного у п. 2.2, п. 2.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.09.2013, розмір процентної ставки складатиме 14,2 % річних від суми заборгованості за непогашеним кредитом та несплаченими процентами за цим договором.

Невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 3000000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 110876,71 грн., пені за прострочення сплати основного боргу по кредиту в розмірі 176712,33 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 6697,37 грн. та 14.2% річних від простроченої суми в розмірі 100 575,18грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 25.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Регіон-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" було також укладено договір про надання міжбанківського кредиту № 06-3-04/140, згідно умов якого ПАТ "Регіон-Банк" надає ПАТ "Старокиївський банк" міжбанківський кредит в сумі 3000000,00 грн. на строк з 25.12.2012 по 17.09.2013 з нарахуванням процентної ставки - 7,15% річних на цілі, передбачені статутом позичальника.

Додатковою угодою № 1 від 17.09.2013 до вказаного кредитного договору сторони продовжили строк користування кредитом до 15.09.2014.

Згідно із п. 3.3.1 вказаного договору № 06-3-04/140 кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту в разі погіршення фінансового стану позичальника.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Регіон-Банк" як банк-кредитор за договором від 25.12.2012 № 06-3-04/140 про надання міжбанківського кредиту у зв'язку з погіршенням фінансового стану ПАТ "Старокиївський банк" (банку-позичальника), керуючись п. 3.3.1 цього договору, направив позивачу лист за № 06-1-08/649/1 від 03.06.2014 з вимогою дострокового повернення міжбанківського кредиту, у відповідь на який позивач звернувся до ПАТ "Регіон-Банк" із зустрічною вимогою дострокового повернення міжбанківського кредиту згідно договору № 25/12/2012 від 25.12.2012.

17.06.2014 позивач і відповідач уклали договір № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, який відповідно до п. 3.1 договору набирає чинності в момент його підписання.

Згідно із п. 2.3 договору про зарахування, взаємні зобов'язання сторін складають:

- 3 009 990,41 грн. на користь ПАТ "Регіон-Банк";

- 3 009 999,45 грн. на користь ПАТ "Старокиївський банк".

Різниця між сумами, які складають взаємні зустрічні вимоги, складає 9,04 грн. та перераховується відповідачем на користь позивача не пізніше 19.06.2014; зарахування зустрічних однорідних вимог відбувається не пізніше 18.06.2014.

Як визначено судами відповідачем були сплачені відсотки по договору № 25/12/2012 від 25.12.2012 про надання міжбанківського кредиту, а також заборгованість у розмірі 9,04 грн., що підтверджується меморіальними ордерами, розрахунком сплати відсотків та погашення заборгованості, відомістю нарахованих та сплачених відсотків з моменту отримання міжбанківського кредиту відповідачем до моменту зарахування зустрічних однорідних вимог.

Встановивши відповідно до вищенаведених обставин справи, що взаємні вимоги банків один до другого про дострокове погашення міжбанківських кредитів як за договором № 06-3-04/140 від 25.12.2012, так і за договором № 25/12/2012 від 25.12.2012 є однорідними (грошовими); встановлені статтею 602 Цивільного кодексу України обставини, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, відсутні; договір № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог підписаний сторонами за взаємною згодою і зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем і відповідачем відбулося 17.06.2014, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що зобов'язання між Публічним акціонерним товариством "Старокиївський Банк" та Публічним акціонерним товариством "Регіон Банк" за договором від 25.12.2012 №25/12/2012 про надання міжбанківського кредиту та між Публічним акціонерним товариством "Регіон Банк" та Публічним акціонерним товариством "Старокиївський Банк" за договором від 25.12.2012 № 06-3-04/140 про надання міжбанківського кредиту припинилися шляхом заліку зустрічних однорідних вимог у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову ПАТ "Старокиївський Банк" про стягнення з відповідача 3394861,59 грн. заборгованості.