ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2015 року Справа № 910/16144/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 рокуу справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доДержавного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"простягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року Публічному акціонерному товариству "Київенерго" відмовлено у відновленні строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року, а скаргу повернуто без розгляду.
Ухвала апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, і просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати до апеляційного суду для здійснення апеляційного провадженя.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позиввача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відновленні строку апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що наведені відповідачем причини пропуску строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, не можна визнати поважними, а тому підстав для відновлення цього строку немає.
Проте, погодитись з наведеним апеляційним господарським судом обґрунтуванням відмови у відновленні строку апеляційного оскарження судового рішення, не можна.
Згідно ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої ст. 91 цього Кодексу.
За цією нормою право суду відновити пропущений процесуальний строк не пов'язується лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, не допускаючи при цьому обмеження суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що предметом заявленого позову було стягнення 52 218,91 грн. заборгованості за електроенергію, яка під час розгляду спору частково погашена у сумі 14 239,23 грн. і залишок боргу, який просив стягнути позивач складав 37 979,68 грн.
Постановляючи судове рішення у справі господарський суд визнав 37 979,68 грн. погашеними та припинив провадження у справі у цій частині, задовольнивши позов у сумі 14 239,23 грн., прохання про стягнення якої не заявлялось.
Крім того суд постановив про стягнення на відшкодування інфляційних втрат 2 384,74 грн., вимоги щодо яких не заявлялось.
Зазначене стало предметом розгляду суду за заявою позивача, у задоволені якої було відмовлено ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2015 року.
Враховуючи зазначені вище дії суду, 09.04.2015 року позивач подав апеляційну скаргу, яка не була своєчасно передана на розгляд апеляційного господарського суду, оскільки ухвалою від 25.06.2015 року була прийнята до розгляду повторна заява позивача про виправлення описки та арифметичних помилок, яка розглянута 02.07.2015 року.
Наслідком розгляду заяви стало виправлення у судовому рішенні описки щодо найменування відповідача, а у решті судове рішення викладено у попередній редакції.
Постановляючи про відмову у відновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення апеляційний господарський суд наведені вище особливості постановлення рішення першої інстанції не врахував, як і те, що обмеження суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, не допускається, а тому його висновок про те, що позивач безпідставно не скористався свої правом на своєчасне апеляційне оскарження судового рішення не можна визнати обґрунтованим, а відмову у відновленні процесуального строку правомірною.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року скасувати, справу направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Сервіси для юристів