Постанова ВГСУ від 28.10.2015 року у справі №909/215/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 909/215/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 176 766,36 грн. на відшкодування вартості втраченого вантажу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 року у задоволені позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи про відмову у задоволені позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції послались на відсутність інформації про отримання товару саме відповідачем, та те, що відповідальність за втрату вантажу лежить на перевізнику, а не експедитору.

Проте визнати, що висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними і відповідають дійсності та підтверджені достовірними доказами не можна.

Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 ЦК України (ст. 934 ЦК України).

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст. 923 ЦК Уркаїни).

За приписами ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування та цим Законом, експедитор несе відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що 22.07.2014 року ТОВ "АВ МЕТАЛ ГРУП" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (експедитор) уклали договір транспортного експедирування № 2-22-07, за умовами якого експедитор зобов`язався від свого імені та за рахунок замовника забезпечити здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, експедитор в інтересах замовника виконує такі транспортно-експедиційні операції, пов`язані з перевезенням: розробляє та узгоджує із замовником маршрут перевезення, здійснює пошук перевізника, організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу, проводить інші операції, пов`язані з перевезенням.

Згідно із п. п. 1.3, 1.4 договору, експедитор за плату організовує перевезення вантажу, визначеного в заявці до договору, підписаній уповноваженим представником замовника. На підтвердження наданих експедитором замовнику послуг за договором складають акт.

За приписами п. п. 5.4, 7.4 експедитор вправі залучати третіх осіб для виконання своїх зобов`язань та несе відповідальність перед замовником за їх дії як за свої власні.

На виконання умов зазначеного вище договору сторони погодили заявку № 193 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 22.07.2014 року від відправника у м. Львів до вантажоотримувача, який знаходиться у м. Харків, що відповідачем не оспорюється.

Перевезення вантажу передбачалось здійснити автомобілем Рено, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

У визначений заявкою строк автомобіль д/н НОМЕР_2 завантажено металопрокатом, вагою брутто 21 455 тон, що підтверджується товарно-транспортною накладною № АВ23001680 від 06.11.2014 року та накладною №23000420 від 06.11.2014 року. Загальна вартість отриманого для перевезення вантажу складає 176 766,35 грн.

Проте підчас перевезення вантаж було втрачено, про що свідчать і заяви відповідача до органів досудового розслідування та порушення останнім 13.11.2014 року кримінального провадження № 12014140070002960.

За наведених вище обставин, які ніким не оспорюються, передбаченої Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", нормами ЦК України та п. 7.2 договору відповідальності відповідача за дії залучених ним третіх осіб, як за свої власні, та те що на відповідальність експедитора перед замовником перевезення не впливає ступінь його необачливості при залучені третіх осіб до перевезення, як і його відносини з цими особами, а тому з огляду на зазначене підстав для відмови у позові не було.

Враховуючи наведене, судова колегія Вищого господарського суду України, вважає, що судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, а оскільки суди допустили неправильну правову оцінку обставинам справи, які не потребують додаткового дослідження не передавати справу на новий розгляд, а постановити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -