Постанова ВГСУ від 28.10.2015 року у справі №5021/1922/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 5021/1922/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015у справі Господарського суду№ 5021/1922/2011 Сумської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 допублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філіїпростягнення 430 029,85 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились;відповідача:Коротенко М.М., дов. від 03.11.2014 № 3321;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просила стягнути на її користь з публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії (далі - Товариство) грошові кошти у розмірі 430 029,85 грн., які складаються з: плати за оренду нежитлового приміщення у розмірі 149 161,30 грн., витрат, понесених на капітальний ремонт нежитлового приміщення у розмірі 252 886,22 грн. та додаткових витрат на закупівлю матеріалів у розмірі 27 857,37 грн.

Позовні вимоги Підприємець, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що на підставі укладеного з Товариством договору оренди нерухомого майна товариства № 436-598107 від 12.10.2009 вона орендувала нежитлове приміщення площею 216 кв. м, у якому за згодою орендодавця здійснила капітальний ремонт та інші покращення. В подальшому вказаний договір було визнано недійсним в судовому порядку, у зв'язку із чим сплачена сума орендних платежів, а також вартість покращень, які неможливо відділити та витрачених матеріалів підлягають відшкодуванню.

Під час розгляду справи Господарським судом Сумської області Підприємець звернулась до суду із заявою від 12.11.2014 (т. 3, а.с. 159), у якій просила:

- прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення на її користь з Товариства плати за оренду нежитлового приміщення у розмірі 149 161,30 грн.;

- на підставі частини третьої ст. 778 ЦК України зарахувати вартість невід'ємних поліпшень в рахунок плати за користування нежитловим приміщенням;

- на підставі частини другої ст. 778 ЦК України та п. 12.5 договору оренди нерухомого майна товариства № 436-598107 від 12.10.2009 зобов'язати Товариство повернути усі від'ємні поліпшення, що були здійснені нею в орендованому приміщенні.

Зазначену заяву прийнято Господарським судом Сумської області до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.11.2014 (суддя Моїсеєнко В.М.) в задоволенні позовних вимог Підприємця відмовлено.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення понесених Підприємцем витрат на капітальний ремонт нежитлового приміщення у розмірі 252 886,22 грн. та додаткових витрат на закупівлю матеріалів у розмірі 27 857,37 грн. рішення мотивовано тим, що умовами укладеного між сторонами договору в період його дії було передбачено звільнення Товариства від компенсації таких витрат. Щодо позовних вимог про стягнення плати за оренду приміщення у розмірі 149 161,30 грн. місцевий господарський суд у мотивувальній частині рішення вказав про припинення провадження у справі в даній частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 (колегія суддів: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2014 залишено без змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась із висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення первісно заявлених позовних вимог про стягнення понесених Підприємцем витрат на капітальний ремонт орендованого приміщення у розмірі 252 886,22 грн. і додаткових витрат на закупівлю матеріалів у розмірі 27 857,37 грн. та додатково виходило з мотивів відсутності погодження Товариства на проведення такого поліпшення приміщення, а також відмінності правового регулювання відшкодування вартості поліпшення речі, переданої у найм (ст. 778 ЦК України) від відшкодування вартості ремонту речі, переданої у найм (ст. 777 ЦК України).

Щодо вимог, викладених у заяві від 12.11.2014 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом було правомірно припинено провадження у справі, тоді як викладені у цій заяві вимоги про зміну предмету позову місцевим господарським судом розглянуто та вирішено не було. За висновками господарського суду апеляційної інстанції заяву від 12.11.2014 в частині вимог щодо зміни предмету позову Підприємцем було подано з порушенням вимог ч. 4. ст. 22 ГПК України, після початку розгляду справи по суті, що виключало можливість її задоволення, у зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно розглянуто позов виходячи з первісних позовних вимог і вказані процесуальні помилки не призвели до прийняття неправильного рішення у справі.

Підприємець звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 і рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2014 та передати справу на новий судовий розгляд до місцевого господарського суду. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 129 Конституції України, ст. ст. 776, 778 ЦК України, ст. ст. 43, 77 ГПК України та окремі роз'яснення пленуму Вищого господарського судів України, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій вимог процесуального законодавства в частині повідомлення її про розгляд справи місцевим господарським судом та в частині дослідження та надання оцінки окремим доказам у справі.

Товариство скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 і рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2014 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувані судові акти прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до чинного законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- правовідносини сторін були врегульовані договором оренди нерухомого майна товариства № 436-598107, укладеного 12.10.2009, предметом якого була оренда нерухомого майна, розташованаго на цокольному поверсі 5-ти поверхового будинку № 2 по вул. Червоногвардійській в м. Суми загальною площею 216 кв. м (далі - Договір). 01.02.2010 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення площею 216 кв. м;

- 01.02.2010 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до Договору, якою передача майна вказаного в п. 1.1 Договору в користування Підприємцю здійснюється після виконання останнім робіт по ремонту приміщення. Датою початку сплати орендної плати за приміщення площею 87,4 кв. м є 01.02.2010, а датою початку оплати оренди за приміщення площею 128,6 кв. м є 01.01.2011;

- згідно з п. 5.2.3 Договору орендар має право з письмового дозволу орендодавця здійснювати поліпшення орендованого майна, що зумовлюють підвищення його вартості;