Постанова ВГСУ від 28.09.2016 року у справі №910/3820/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 910/3820/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Козир Т.П., Кролевець О.А. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. та рішеннягосподарського суду міста Києва від 29.04.2016р.у справі№910/3820/16 господарського суду міста Києваза позовомКорпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку Українидо Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"Провизнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів

за участю представників

позивача - Тиліпського Д.В., дов.б/н від 26.05.2016р.;

відповідача - Карпінського С.В., дов. №1/3-02/52 від 28.04.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №4861-ДД/2014-228КП-3/3 від 15.08.2014р., укладеного між Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України".

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2016р. (суддя Грєхова О.А.) у справі №910/3820/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Алданової С.О., суддів: Дикунської С.Я., Зеленіна В.О.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №4861-ДД/2014-228КП-3/3 від 15.08.2014р., укладений між Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та стягнуто з відповідача на користь позивача 1378 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені вище постанову та рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити Корпоративному недержавному пенсійному фонду Національного банку України у позові повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2016р. колегією суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Козир Т.П., Мележик Н.І. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" було прийнято до провадження та призначено її розгляд у засіданні суду касаційної інстанції на 28.09.2016р.

За Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 27.09.2016р. №08.03-04/4502 у зв'язку із звільненням судді Мележик Н.І. відповідно до постанови Верховної ради України від 22.09.2016р., відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №910/3820/16.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/3820/16 від 27.09.2016р. для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., судді: Козир Т.П., Кролевець О.А.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2014р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" (продавець) та Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №4861-ДД/2014-228КП-3/3, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується викупити, а саме прийняти та оплатити, наступні цінні папери (надалі в тексті постанови - "ЦП"): вид, тип, форма випуску цінних паперів - облігації іменні відсоткові звичайні (незабезпечені); емітент цінних паперів - Публічне акціонерне товариство "Свіжачок"; форма існування цінних паперів - бездокументарна; код за ЄДРПОУ емітента 35739825; серія А; дата погашення - з 15.08.2017р. по 30.08.2017р. (включно); міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) - UA4000145304; номер та дата свідоцтва НКЦПФР про реєстрацію випуску цінних паперів - №197/2/12, дата реєстрації 01/08/2012; номінальна вартість одного цінного таперу - 1000 грн.; кількість цінних паперів - 50000 штук; ринок - вторинний, біржовий.

У пункті 2.1.1. договору сторони домовились, що продавець зобов'язується передати у власність покупця шляхом виконання зобов'язань, визначених п. 2.3. цього договору, а покупець зобов'язується купити ЦП, а саме оплатити та прийняти ЦП відповідно до п. 2.4. та 2.5. цього договору, в одну з наступних дат:

- 19.02.2015 р., при цьому сторони домовились про те, що виконання взаємних прав та обов'язків сторін за цим договором автоматично (без укладання додаткового договору до цього договору) переноситься на дату, зазначену в п. 2.1.1.2. цього договору (і не настає 19.02.2015 р.) у разі, якщо станом на 19.02.2015 р. Публічне акціонерне товариство "Свіжачок" (код ЄДРПОУ 35739825) (надалі - емітент) повністю та належним чином виконає свої зобов'язання з виплати відсоткового доходу за п'ятий відсотковий період на користь продавця (як власника облігацій емітента) за облігаціями серії А (Свідоцтво Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про реєстрацію випуску облігацій підприємств №197/2/12, дата реєстрації 01.08.2012 р.) (надалі - облігації) на умовах та відповідно до Проспекту емісії облігацій Публічного акціонерного товариства "Свіжачок" (далі - Проспект емісії Облігацій) або

- 19.08.2015 р., керуючись частиною другою статті 212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина), сторони домовились про повне припинення взаємних прав та обов'язків сторін за цим договором 19.08.2015 р. у разі, якщо емітент повністю та належним чином виконає свої зобов'язання з виплати відсоткового доходу за шостий відсотковий період за облігаціями та з викупу облігацій у продавця як власника облігацій емітента (у разі їх пред'явлення продавцем до викупу) на умовах та відповідно до Проспекту емісії облігацій.

Згідно п. 2.3. договору, з урахуванням умов, визначених у п.п. 2.1.1. цього договору, продавець зобов'язаний у зазначену в п.п. 2.1.1. цього договору відповідну дату, станом на яку відповідне зобов'язання емітента перед продавцем не було виконано відповідно до умов Проспекту емісії облігацій, передати ЦП у власність покупця шляхом надання розпоряджень про переказ ЦП на рахунок покупця у депозитарній установі, яка обслуговує рахунок в цінних паперах покупця, з дотриманням вимог законодавства України, після здійснення покупцем оплати в повному розмірі та належним чином загальної вартості ЦП відповідно до п. 2.5. цього договору, та за умови наявності технічної можливості проведення облікової операції продавцем.

З урахуванням умов, визначених п.п. 2.1.1 цього договору, покупець зобов'язується оплатити загальну вартість ЦП, що передаються за цим договором, у власність покупцю, в безготівковій формі не пізніше 14-00 зазначеної у п.п. 2.1.1. цього договору відповідної дати, станом на яку відповідне зобов'язання емітента перед продавцем не було виконано відповідно до умов Проспекту емісії облігацій, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця №364130201 в ГОУ AT "Ощадбанк", код установи банку 300465, код за ЄДРПОУ продавця 00032129 (п. 2.5. договору).

Підставою для виникнення спору у даній справі за твердженнями Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, що містяться у позовній заяві є те, що договір купівлі-продажу цінних паперів №4861-ДД/2014-228КП-3/3 від 15.08.2014 р. є фактично договором поруки, а відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" особи, що здійснюють управління активами пенсійних фондів, під час провадження такої діяльності не мають права використовувати пенсійні активи пенсійного фонду для забезпечення виконання будь-яких зобов'язань. Крім того, на думку позивача, спірний договір суперечить п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 49 та п. 2 ч. 3 ст. 47 вказаного Закону, а тому в силу ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Зазначеної позиції дотримується Верховний суд України у постанові Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9.

Задовольняючи позовні вимоги Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, суди попередніх інстанцій з посиланням на ст.ст.92, 203, 215, 235, 553, 655, 656 Цивільного кодексу України, норми ст.ст.1,10,34,38,40,47,48,49 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», наявну у матеріалах справи Інвестиційну декларацію Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України ч. 1 ст. 3, ч.1 ст.7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», дійшли висновку, що відповідач повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на укладення спірного договору, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин, а відтак, за умови відсутності наступного схвалення даного правочину позивачем, визнали обґрунтованими та задовольнили позовні вимоги Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №4861-ДД/2014-228КП-3/3 від 15.08.2014 р.

Проте колегія суддів касаційної інстанції зазначені висновки судів вважає передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" під час провадження діяльності, пов'язаної з інвестуванням пенсійних активів корпоративного пенсійного фонду, дозволяється придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, емітентами яких є засновники такого фонду, не більш як 5 відсотків загальної вартості пенсійних активів, з дотриманням інших вимог щодо складу і структури пенсійних активів, установлених цим Законом, а протягом перших п'яти років з початку заснування таких фондів - не більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів.

Згідно з ч.1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.