Постанова ВГСУ від 28.07.2016 року у справі №904/1478/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Справа № 904/1478/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Могил С.К.,

Круглікової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. у справі № 904/1478/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про зобов'язання виконати умови мирової угоди,

за участю представників:

Позивача: Бакуліна М.С., дов. б/н від 10.03.2015р.,

Відповідача: Андрейків О.М., дов. № 143 від 11.12.2015 р.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" (далі - ТОВ "ФК "Альянс", Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", Відповідач) про зобов'язання виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002р. у справі № 16/290-6/162, шляхом зобов'язання Відповідача здійснити поставку Позивачу за вказаними ним реквізитами готової продукції, а саме: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015р. позов ТОВ "ФК "Альянс" задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015р. у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Альянс", відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "ФК "Альянс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 33-35, 43, 82, 99, 101 ГПК України, просить постанову апеляційного господарського суду у даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ТОВ "ФК "Альянс", викладених у його касаційній скарзі, просить залишити таку скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції у даній справі - в силі.

Судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги ТОВ "ФК "Альянс" 26.07.2016р. оголошувалась перерва в судовому засіданні на 28.07.2016р.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом про зобов'язання виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002р. у справі № 16/290-6/162, шляхом зобов'язання ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" здійснити поставку ТОВ "ФК "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції, а саме: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн, Позивач, з посиланням на ст.ст. 512, 513, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України, ст. 192 ГК України, умови договору про відступлення права вимоги від 16.10.2012р., укладеного між ТОВ "ФК "Альянс" і Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна", та умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002р. у справі № 16/290-6/162 між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" і ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", правонаступником якого є ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", вказував на те, що умови вказаної угоди з боку Відповідача щодо здійснення поставки зазначеної у ній продукції, виконано не було, а оскільки така угода не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження", вона не може бути подана на примусове виконання до державної виконавчої служби.

Розглядаючи та вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 253, 256, 257, 261, 263, 264, 267, 509, 512, 514, 526, 530 ЦК України, ст. 25 ГПК України, та представлені матеріали справи, встановивши, що кредитором за зобов'язанням, яке виникло за мировою угодою, укладеною 12.04.2002р. та затвердженою господарським судом Дніпропетровської області 18.04.2002р. у справі № 16/290-6/162, є ТОВ "ФК "Альянс", право вимоги за якою останній набув 16.10.2012р., а доказів виконання цієї мирової угоди, яка не містить усіх необхідних реквізитів, передбачених статтею 18 ЗУ "Про виконавче провадження", що виключає можливість пред'явлення її до примусового виконання, в обсягах і на умовах, які передбачені нею, суду надано не було, тоді як сукупний аналіз встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку щодо наявності поважних причин пропуску позовної давності для звернення з позовом про спонукання до виконання Відповідачем умов мирової угоди, у зв'язку з чим, дійшов висновку про те, що порушене право Позивача підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, з посиланням на ст.ст. 256, 257, 267, 509, 512, 514, 516, 526, 530 ЦК України, та встановлені обставини справи, погодившись з висновком суду першої інстанції про порушення Відповідачем взятих на себе за мировою угодою зобов'язань, яка не містить усіх необхідних реквізитів, передбачених статтею 18 ЗУ "Про виконавче провадження", що дійсно виключає можливість пред'явлення її до примусового виконання та, водночас, не позбавляє заінтересовану особу, в даному випадку - Позивача, можливості звернутись до суду з даним позовом, разом з тим, вказував на невідповідність висновків суду стосовно зобов'язання Відповідача повернути готову продукцію за вказаними у рішенні суду реквізитами, тим реквізитам, які вказані у мировій угоді від 12.04.2002р., а також на сплив 05.02.2009р. строку позовної давності стосовно вимог про виконання умов мирової угоди і на відсутність правових підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними, а тому порушене право Позивача визнав таким, що не підлягає захисту, у зв'язку з чим, дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції і - про відмову у задоволенні даного позову.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.