Постанова ВГСУ від 28.07.2015 року у справі №906/235/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 906/235/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддів:Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників: скаржника-Калінін Р.С.,позивача-не з'явились,відповідачів-не з'явились,третіх осіб -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Калініної Н.М.на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2014у справі№906/235/14 за позовомПАТ КБ "Правекс-Банк"до1.ТОВ "Укрспецторг Групп", 2.Богунського ВДВС Житомирського міського управління юстиції(треті особи- Бондаренко Л.М., Денисов В.М.)провизнання прилюдних торгів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.09.2014 (суддя Вельмакіна Т.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 (судді: Олексюк Г.Є., Сініцина Л.М., Гудак А.В.) рішення скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову, а саме визнано недійсними прилюдні торги, оформлені протоколом №06/0183-13 та проведені 04.12.2013р. товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" по реалізації лоту №1 двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 28, кв.№63, що належить на праві власності Бондаренко Лесі Михайлівні.

Калініна Н.М. в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України, як особа, яку не було залучено до участі у справі, з посиланням на те, що апеляційний суд прийняв постанову, яка стосується її прав і обов'язків, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, заявник наголошує на порушенні та неправильному застосуванні апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ч.5 ст.58 Закону України "Про виконавче провадження", ст.43 Закону України "Про іпотеку" та ст.27 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що він є кінцевим власником (добросовісним набувачем) квартири №63 по вул.Домбровського,28 в м.Житомирі, придбаної у Денисова В.М. (переможця спірних прилюдних торгів) на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 27.02.2014, а оскаржувана постанова фактично є преюдиціальним судовим рішенням для витребування первісним власником зазначеної квартири у нинішнього власника.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника заявника, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Калініна Н.М. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в порядку ст.107 Господарського процесуального кодексу України. За приписами вказаної норми касаційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)", вбачається, що "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретними та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як роз'яснено в п.63 постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", у розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсними прилюдних торгів, оформлених протоколом №06/0183-13 та проведених 04.12.2013р. товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" по реалізації лоту №1, а саме двокімнатної квартири за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 28, кв.№63, що належить на праві власності Бондаренко Л.М.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме ч.5 ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" та п.п.3.2,3.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999р. Місцевий господарський суд не звернув уваги, що 04.12.2013р. в м.Житомирі відповідачем-1 були проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить на праві власності Бондаренко Лесі Миколаївні, а саме: двокімнатної квартири №63 по вул. Домбровського, 28 в м.Житомирі, загально площею 49,6кв.м., житловою площею - 30,4кв.м., розташованої на 1-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку, на підставі висновку експертної оцінки від 15.05.2012р., строк чинності якого сплив 15.11.2012р., що є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, і, як наслідок, підставою для задоволення позову.

Заявник касаційної скарги в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в оскаржуваній постанові вирішено питання про права та обов'язки Калініної Н.М., як кінцевого власника квартири №63 по вул.Домбровського,28 в м.Житомирі, попередньо відчуженої на спірних прилюдних торгах, а прийнята постанова апеляційної інстанції, якою встановлено незаконність та недійсність вказаних торгів, фактично є преюдиціальним судовим рішенням для подальшого витребування первісним власником зазначеної квартири у нинішнього власника.

На підтвердження своїх доводів заявник долучив до касаційної скарги копію укладеного з Денисовим В.М. (переможець спірних прилюдних торгів) та нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 27.02.2014, предметом якого є відчуження квартири №63 по вул.Домбровського,28 в м.Житомирі, та копію витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.02.2014р.

Відповідно до статті 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням; касаційна інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, наведені норми, які регулюють порядок та повноваження касаційної інстанції не наділяють останню повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів Калініної Н.М., яка не приймала участі в розгляді справи по суті, щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Натомість питання щодо необхідності залучення заявника касаційної скарги до участі у справі апеляційним господарським судом не вирішувалось, що унеможливило захист його прав та інтересів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, постанову прийнято Рівненським апеляційним господарським судом 03.12.2014р., тобто вже після придбання скаржником квартири №63 по вул.Домбровського,28 в м.Житомирі на підставі чинного договору купівлі-продажу від 27.02.2014, що переконливо свідчить про прийняття оскаржуваної постанови стосовно прав та обов'язків Калініної Н.М. як набувача спірного арештованого майна.

Згідно вимог п.3 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, яких не було залучено до участі в справі, є підставою для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, під час якого суду належить залучити до участі у справі особу, яка стверджує, що її права і обов'язки стосуються предмету спору, дослідити подані скаржником письмові докази, достовірно встановити істинні права та обов'язки осіб щодо предмету спору, вжити заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та ухвалення відповідного рішення.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадане порушення норм процесуального права (ст.27 ГПК України), яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені тільки судом апеляційної інстанції, оскільки рішенням місцевого господарського суду про відмову в позові не зачіпалися права та обов'язки заявника, що визнається останнім у поданій касаційній скарзі, тому колегія вбачає правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови і передачі справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 107,1115,1117,1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Калініної Н.М. задовольнити частково.