Постанова ВГСУ від 28.07.2014 року у справі №910/222/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року Справа № 910/222/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. у справі № 910/222/14 господарського суду міста Києваза позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Наталії АнатоліївнидоПублічного акціонерного товариства "Трест "Південзахідтрансбуд"простягнення коштівза участю представників:

позивача: Нужненко Ю.І., Пасацький Ю.О., Тополенко І.Л., Костюченко І.В.

відповідача: Дуб І.В.

в с т а н о в и в :

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" (надалі - "ПАТ "Банк "Таврика") Соловйова Наталія Анатоліївна звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 2 655 427 889,84 грн. з Публічного акціонерного товариства "Трест "Південзахідтрансбуд" (надалі - "ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд").

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у процесі ліквідації ПАТ "Банк "Таврика" було встановлено, що сума всіх акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Таврика" станом на 10.12.2013 р. склала 2 745 869 228,75 грн., тоді як вартість включених до ліквідаційної маси активів складає 90 441 338,91 грн. Отже, різниця між акцептованими вимогами кредиторів та оціночною вартістю ліквідаційної маси ПАТ "Банк "Таврика" складає 2 655 427 889,84 грн., що унеможливлює покриття всіх акцептованих вимог. З огляду на дане позивач просив стягнути з відповідача непокритий залишок акцептованої суми вимог кредиторів за рахунок ліквідаційної маси, оскільки останній мав можливість використовувати права ПАТ "Торговий дім "Артбухта" та ПАТ "Кримспецсервіс", які є власниками цінних паперів ПАТ "Банк "Таврика" в розмірі 13,68%, отже така участь є істотною.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. (суддя Дупляк О.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем в установленому порядку не доведено, що відповідач є власником істотної участі, контролером чи керівником ПАТ "Банк "Таврика", а тому правові підстави для задоволення вимог кредиторів ПАТ "Банк "Таврика" за рахунок майна відповідача відсутні. Також суд зазначив про недоведеність складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків з відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. (судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А., Чорна Л.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2013 р., на підставі постанови правління Національного банку України від 20.03.2013 р. № 97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 17 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Таврика".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2013 р. № 18 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" призначено Соловйову Наталію Анатоліївну.

При зверненні до суду позивач зазначав, що сума всіх акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Таврика" станом на 10.12.2013 р. склала 2 745 869 228,75 грн., акцептованих вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - 1 845 064 623,97 грн., тоді як вартість включених до ліквідаційної маси активів складає 90 441 338,91 грн. Отже, різниця між акцептованими вимогами кредиторів та оціночною вартістю ліквідаційної маси ПАТ "Банк "Таврика" складає 2 655 427 889,84 грн. Підставою для звернення з позовом саме до ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" став той факт, що дане підприємство напряму володіє 22,5% загальної кількості акцій ПАТ "Київський ювелірний завод", яке, в свою чергу, опосередковано володіє 13,68% від загальної кількості акцій ПАТ "Банк "Таврика" і є власником істотної участі та має значний вплив на правління банком. Отже, ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" пов'язане з власником істотної участі в банку відносинами власності.

Враховуючи пряме володіння 22,7% загальної кількості акцій та пакетом акцій спільних акціонерів (44,24% загальної кількості акцій), ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" є контролером ПАТ "Київський ювелірний завод", пов'язане відносинами економічної та організаційної залежності, має вирішальний вплив на господарську діяльність товариства. Позивач зазначав, що відповідач, як контролер ПАТ "Київський ювелірний завод", мав можливість здійснювати вплив на управління та діяльність ПАТ "Торговий дім Артбухта", ПАТ "Кримспецсервіс" шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, оскільки сумарна частка ПАТ "Торговий дім Артбухта" та ПАТ "Кримспецсервіс" у загальній кількості простих іменних акцій ПАТ "Банк "Таврика" складає 13,68%, відтак є істотною.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 4489 від 11.12.2013 р. про відшкодування спричинених збитків в розмірі 2 655 427 889,84 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ліквідатора банку. Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Частиною 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано, що Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

З огляду на положення даної статті, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що вимога може бути заявлена до власника істотної участі, контролера чи керівника банку та лише у тому випадку, якщо такий власник істотної участі, контролер чи керівник банку своїми діями чи бездіяльністю заподіяв банку збитки чи завдав шкоди інтересам вкладників або інших кредиторів банку.

Також колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить вичерпний перелік категорій осіб, до яких може бути пред'явлено вимогу Фонду про задоволення частини вимог кредиторів.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що позивачем в установленому порядку не доведено, що відповідач є власником істотної участі, контролером чи керівником ПАТ "Банк "Таврика".

Колегія суддів зазначає, що статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Аналогічне положення містить ст. 224 ГК України.

З огляду на дане, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.