ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2026 року
м. Київ
справа № 731/405/23
провадження № 51-3051 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270330000663, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 240 КК України (у редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Вирішено питання процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, установлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення за таких обставин.
Комунальне підприємство «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області здійснювало діяльність, пов`язану із забором, очищенням та постачанням води, на підставі спеціального дозволу №4587 від 02 жовтня 2014 року, строк дії якого закінчився 02 жовтня 2019 року та цей дозвіл надавав право на видобування підземних питних вод із п`яти свердловин, розташованих у смт Варва Прилуцького району Чернігівської області.
06 вересня 2019 року ОСОБА_7 призначено директором КП «Господар». Відповідно до умов контракту та статуту підприємства він був наділений організаційно-розпорядчими й адміністративно-господарськими функціями, зобов`язаний забезпечувати діяльність підприємства відповідно до вимог законодавства, а також отримання необхідних дозвільних документів для здійснення господарської діяльності.
Будучи обізнаним про закінчення строку дії спеціального дозволу на користування надрами та необхідність його продовження, ОСОБА_7 не забезпечив отримання нового дозволу або продовження чинного та з 03 жовтня 2019 року по 15 червня 2020 року (дата, коли був звільнений з посади директора КП «Господар») організував та продовжив експлуатацію свердловин і видобування підземних вод без передбаченого законом спеціального дозволу.
У зазначений період КП «Господар» під керівництвом ОСОБА_7 здійснило незаконний видобуток підземних вод із зазначених свердловин та подальше їх використання для забезпечення населення і підприємств водопостачанням. Загальний обсяг незаконно видобутої води становить 101 142 куб. м. та відповідно до висновку інженерно-екологічної експертизи № 1649/21-23 від 24 лютого 2022 року спричинено шкоди державі на загальну суму 103 453, 09 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, за змістом скарги, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає про недопустимість доказів в цьому кримінальному провадження, оскільки вони отримання неуповноваженим слідчим, який не входив до групи слідчих та в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про це. Крім того, слідчі, які постановою призначали експертизи в кримінальному провадженні, на час винесення цих процесуальних документів, також не входили до групи слідчих. При цьому, як наголошує захисник, апеляційним судом взагалі не надано мотивованої відповіді на це порушення, про яке він зазначав в своїй апеляційній скарзі. Стверджує про порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки перевіряючи накладення кваліфікованого електронного підпису на електронному примірнику ухвали встановлено, що її було підписано колегією суддів 06 та 09 лютого 2026 року, однак відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень з 30 січня до 02 лютого 2026 року головуючий суддя ухвалював постанови в інших справах про адміністративні правопорушення. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року щодо застосування норм ст. 49 КК України, з огляду на те, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення щодо ОСОБА_7 минуло більше 5 років. Таким чином, на думку захисника, ухвала апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК України, оскільки апеляційний суд формально підійшов до перегляду даного кримінального провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
В запереченні на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 прокурор зазначає про її безпідставність. Стверджує, що касаційна скарга, за своїм змістом, ідентична його апеляційній скарзі, на які апеляційним судом надані відповіді на доводи скарги. Стверджує, що доводи скарги зводяться лише до переоцінки доказів. З огляду на зазначене, просить залишити без зміни ухвалу апеляційного суду.
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 визнала обґрунтованою касаційну скаргу захисника лише в частині доводів щодо незастосування апеляційним судом положень ст. 49 КК України та не звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання. Решту доводів касаційної скарги вважала необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження. З урахуванням зазначеного, прокурор просила судові рішення щодо ОСОБА_7 змінити та звільнити останнього від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Сервіси для юристів