Постанова ВГСУ від 28.05.2014 року у справі №916/2013/440

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 916/2013/440 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:Виноградова С.А., дов. б/н від 09.09.2013р.;від відповідача:не з'явився; від третьої особи:Вовкович Д.В., дов. б/н від 01.10.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Бетта"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. (складена 16.12.2013р.)у справі господарського суду№916/2013/440 Івано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бетта"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Продінвест"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Юкмас"провизнання недійсним договору міниВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2013р. (складене 06.06.2013р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. (складена 16.12.2013р.) у справі №916/2013/440, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору міни від 15.03.2011р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Продінвест" відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта", з прийнятим судовим рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.04.2014р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 22.04.2014р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.05.2014р. №02-05/194 у зв'язку з виходом з відпустки судді Прокопанич Г.К., для розгляду справи №916/2013/440 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

Пунктом 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново, заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

З урахуванням приписів ст.ст. 1115, 1118 ГПК України, п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2014р. відкладено розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.05.2014р. представники позивача та третьої особи підтримали вимоги касаційної скарги. Відповідач уповноважених представників не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини стосуються договору міни від 15.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продінвест", відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта" зобов'язалось передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продінвест" цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг. у загальній кількості 10 449,45т. (208 989 мішків), що зберігається за адресою: Вінницька область, Бершадський район, с. Красносілка, вул. Заводська, 12; Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. 50-річчя Жовтня, 211-Д, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продінвест" зобов'язалось взамін передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Бетта" цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг. у загальній кількості 10 449,45т. (208 989 мішків), що зберігається за адресою: Харківська область, п. Комсомольський, Балаклійське шосе, 50; Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230.

Пунктом 1.4 вищезазначеного договору визначено, що право власності на товар за договором переходить в момент підписання між сторонами та скріплення печатками сторін акту приймання-передачі товару.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що акт приймання-передачі до договору міни був підписаний між сторонами 28.11.2011р.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми обман має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину другою стороною, або якщо вона замовчує їх існування.

Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки сторони, повідомлення нею про будь-які обставини, яких насправді немає, так і у вигляді замовчування обставин, що можуть перешкоджати вчиненню правочину.

Приписами ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 27.02.2013, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2013р. у справі № 902/136/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкмас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" та Аграрного фонду про звернення стягнення на предмет застави і визнання права власності встановлено, що на момент підписання акту приймання-передачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта" не мало права відчужувати майно, оскільки останнє перебувало під заставою, тобто існування вказаних меж розпорядження заставленим майном не дозволяло Товариству з обмеженою відповідальністю "Бетта" самовільно вчиняти дії щодо передачі цукру на користь третіх осіб.

Беручи до уваги вищевикладене, як обґрунтовано зазначає заявник касаційної скарги, при підписанні акту приймання-передачі від 28.11.2011р., дії відповідача характеризуються, як умисний обман.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р.; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р.).