ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2015 року Справа № 922/3619/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Малетича М.М.
суддів Мамонтової О.М.
Круглікової К.С.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
від третьої особи не з'явилися
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 11.11.14р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.15р.
у справі № 922/3619/14
за позовом ТОВ "АМІ", м. Донецьк
до ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, м. Зміїв
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у Зміївському районі Харківської області, м. Зміїв
про стягнення 105761, 19 грн
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.14р. у справі № 922/3619/14 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 91485 грн основного боргу, 10072,89 грн інфляційних втрат та 4203,30 грн 3% річних.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.15р. (головуючий Барбашова С.В., судді Білецька А.М., Гончар Т.В.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 11.11.14р. та постанову від 22.01.15р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, п. 23 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
18.12.12р. між ТОВ "АМІ" (Постачальник) та ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС (Покупець) укладено договір поставки № 879/3-2012п строком до 31.12.12р., за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця товари виробничо-технічного призначення, вказані в специфікації, що є додатком 1 до договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.
Документом, що підтверджує кількість поставленого товару, є товарна (видаткова) накладна або інший документ, оформлений постачальником відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.2 ).
Відповідно п. 3.1, ціна та загальна вартість продукції визначена в п. 1.2 договору і складає 91485 грн у т.ч. ПДВ.
За п. 3.5, розрахунки здійснюються після поставки товару згідно видаткової накладної протягом 7 календарних днів після поставки або отримання бюджетного призначення.
У виконання договору позивач поставив відповідачу товар - комп'ютерні системи LenovoThinkCentre M72z, в кількості 15 шт. на загальну суму 91485 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1219/096 від 19.12.12р. та довіреністю № 20 від 18.12.12р. (а.с. 17,18).
Сервіси для юристів