Постанова ВГСУ від 28.04.2015 року у справі №914/3489/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 914/3489/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015у справі№ 914/3489/14 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доЛьвівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"

простягнення 13200135,46за участю представників сторін від позивача:Козак Н.В. (довіреність від 24.06.2014 № 14-174),від відповідача:Охріменко В.В. (довіреність від 22.01.2015 № 10-1),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у вересні 2014 року звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення 10388891,71 грн. заборгованості, 868637,32 грн. пені, 577938,85 грн. 3% річних, 1494845,98 грн. інфляційних втрат, 906518,49 грн. штрафу та судових витрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 у справі № 914/3489/14 (суддя Бортник О.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 (у складі колегії суддів: Орищин Г.В. - головуючого, Бойко С.М., Галушко Н.А.) позов частково задоволено. Стягнуто з Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10388891,71 грн. заборгованості, 577737,78 грн. 3 % річних, 1491148,58 грн. інфляційних втрат, 867631,98 грн. пені та 73053,12 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 Господарського суду Львівської області, Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 Господарського суду Львівської області щодо стягнення 433815,99 грн. пені, 38099,28 грн. інфляційних, і прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені та інфляційних втрат.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ЛКП "Залізничтеплоенерго" (покупець) 05.07.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 114/2012-БО, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000 та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з пунктами 3.3, 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу протягом серпня-грудня 2012 року природний газ на загальну суму 21202512,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2012, від 30.09.2012, від 26.11.2012, від 27.11.2012, від 30.11.2012 та від 31.12.2012р.

За поставлений природний газ відповідачем перераховано на рахунок позивача у період з 13.07.2012 по 17.06.2012 грошові кошти в сумі 10813620,60 грн., що підтверджується відомостями позивача про операції з відповідачем та сальдовою відомістю.

У зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань ЛКП "Залізничтеплоенерго" (неповна оплата поставленого природного газу), позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10388891,71 грн. заборгованості, 868637,32 грн. пені, 542075,82 грн. 3% річних, 1400530,60грн. інфляційних втрат та судового збору.

Позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій просив стягнути з відповідача 10388891,71 грн. боргу, 868637,32 грн. пені, 542075,82 грн. 3% річних, 1400530,6 грн. інфляційних втрат та додатково заявив вимогу про стягнення 906518,49 грн. 7% штрафу.

Позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру змінених позовних вимог до 10388891,71 грн. заборгованості, з яких 868637,32 грн. пені, 577938,85 грн. трьох процентів річних, 1494845,98 грн. інфляційних втрат, 906518,49 грн. 7% штрафу.

Після прийняття місцевим господарським судом рішення у справі і подання апеляційної скарги на рішення, відповідачем додатково здійснено часткове погашення основної заборгованості на суму 6000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 29.12.2014.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що відповідач своїх обов'язків за договором належним чином не виконував та здійснював оплату за поставлений газ не в повному обсязі із порушенням договірних строків, внаслідок чого в нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 10388891,71 грн. Факт неповного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 114/2012-БО купівлі-продажу природного газу від 05.07.2012. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином, судами правомірно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості.

Оплата відповідачем 6000000,00 грн. після прийняття рішення у справі і зміна у зв'язку з цим стану розрахунків між сторонами не може бути підставою для зміни чи скасування рішення у справі відповідно до частини 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судами встановлено, що пунктом 7.2 договору визначено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.