Постанова ВГСУ від 28.04.2015 року у справі №914/2492/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 914/2492/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра"на постановувід 31.03.2015 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№914/2492/14 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"доПублічного акціонерного товариства "Іскра"простягнення 7 020719,36 грн.за участю представників:

позивача: Станька М.М., дов. від 03.04.2015 №ЛВ07/1-2330-15; Шияна М.В., дов. від 13.01.2015 №07/4-84;

відповідача: Маньківської Л.Р., дов. від 13.01.2015 №04/01; Рябця В.М., дов. від 02.02.2015; Костіва М.А., наказ від 21.02.2009 №201/123-03;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2014 (суддя Р. Крупник), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Іскра" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" 7020719,36 грн. заборгованості та 73080 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (судді Т. Костів, Р. Марко, М. Желік), рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 скасовано, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації, "Львівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" 36 540,00 грн. судового збору та 100000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 р. справу було направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 (судді Т. Бонк, С. Бойко, Г. Якімець) рішення місцевого суду від 11.09.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, ПАТ "Іскра" - відповідач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 11.09.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скаржник не згодний з встановленими обставинами. Наполягає на тому що ПАТ "Львівгаз" було боржником по орендній платі за користування газопроводом на суму, яка була еквівалентна вартості послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами, а тому сторони по договору оренди газопроводу мали право зарахувати зустрічні позовні вимоги. Скаржник не згодний з оцінкою судом актів звірок та протоколів про зарахування зустрічних позовних вимог. Протоколи про взаємозалік в судовому порядку не оскаржені, а тому стягнення по актам прийому-передачі природного газу неможливо. Відповідно до ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом. Сторони в договорах про постачання газу будь-яких застережень щодо неможливості проведення взаємозаліку не вказували.

У судовому засіданні представник відповідача також наголосила на тому, що суди не звернули уваги на те що в даному випадку мова йде про спосіб припинення зобов'язання. Тобто "виконання, проведене належним чином" та "зарахування зустрічних позовних вимог" це два різні способи припинення зобов'язання. В договорі поставки газу від 01.01.2012 р. сторони погодили лише один спосіб припинення зобов'язання - це "виконання проведене належним чином", а саме: виконання зобов'язання виключно грошовими коштами на спецрахунок (ст.599 ЦК України). Але ні умовами договору, ні законом не встановлено заборони на припинення зобов'язання іншим способом.

В порушення вимог ст.101 ГПК України апеляційний суд долучив до матеріалів справи додаткові докази без подання клопотання з боку сторони, та які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд вийшов за межі предмету та підстав позовних вимог. Самостійно досліджував договір оренди газопроводів та обрахував розмір орендної плати.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ПАТ "Львівгаз", в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На виконання своїх зобов'язань по договорам №В128 від 01.06.2011 та №В128 від 01.01.2012 р. поставки газу відповідачу за період з 01.06.2011 по 31.12.2013 було поставлено газ в обсягах 29656931 куб.м на загальну суму 129549130,36 грн.

На банківський рахунок ПАТ "Львівівгаз" (постачальника) від покупця ПАТ "Іскра" за поставлений газ надійшло 119129467,77 грн. Різниця в оплаті газу за зазначеним договорам становить 10419662,59 грн. Дана сума пред'явлена до стягнення.

Заявою позивач зменшив суму позову до 7020719 грн. 36 коп. заборгованості за газ поставлений за договором поставки №В128 від 01.01.2012 (т.4, арк. 64).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що всі суми, передбачені в протоколах про залік зустрічних вимог зараховувалися в рахунок зобов'язань відповідача за Договорами №В128 від 01.06.2011р. та 01.01.2012р. поставки газу, оскільки жодних зобов'язань за Договором з транспортування газу №В128 від 01.01.2011р., у відповідача не було, так як цей договір фактично не виконувався.

Судами було встановлено, що 01.01.2011р. між позивачем ПАТ "Львівгаз" (в договорі названий "Виконавцем") та відповідачем ВАТ "Іскра" (в договорі названий "Споживач") укладено Договір №В-128 про надання послуг з транспортування природного газу.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3 предметом Договору №В-128 від 01.01.2011р. є надання Виконавцем послуг з транспортування природного газу Споживачу розподільними мережами та оплата наданих послуг Споживачем. При транспортуванні природного газу отриманого з ресурсів НАК "Нафтогаз України" даний Договір вважається Технічною угодою щодо порядку організації обліку газу (Т.1 а.с.30-38).

В даному контексті слід зазначити, що в період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року між позивачем ПАТ "Львівгаз" та НАК "Нафтогаз України" були укладені договори купівлі - продажу природного газу, які були долучені до матеріалів справи :

договір №14/1170/10 від 15.11.2010 року на 2011 рік та січень - лютий 2012 року;

договір № 2012/1-ПР від 23.02.2012 року на 2012 рік;

договір № 2013-412-ПР від 31.01.2013 року на 2013 рік.