Постанова ВГСУ від 28.04.2015 року у справі №910/5692/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 910/5692/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Бєлік В.О., відповідача третьої особи-не з'явились, -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Представництва "Пржедзіборство інжинерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З.О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z.O.O.)на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2015у справі№910/5692/14 за позовомТОВ "Акваспецстрой"до (третя особаПредставництва "Пржедзіборство інжинерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З.О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z.O.O.) - ТОВ "Софор")про стягнення 437166,53 грн. пені ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 05.08.2014 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 (судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М., Коротун О.М.), позов задоволено частково шляхом стягнення з Представництва "Пржедзіборство інжинерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З.О.О." (поручителя) на користь ТОВ "Акваспецстрой" 433688,13 грн. пені, нарахованої за прострочення виконання третьою особою (постачальником) зобов'язань з поставки обладнання за договором поставки від 24.07.2012 №24/07-03 (в редакції додаткової угоди №2 від 21.02.2013). В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Представництво "Пржедзіборство інжинерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З.О.О." у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.526,549 ЦК України, ст.ст.193,218,221,231 ГК України та ст.ст.42,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на недоведеність обставин підписання між позивачем та третьою особою жодної специфікації на постачання окремої партії товару та обумовлену цим неможливість порушення третьою особою строку виконання зобов'язання з поставки товару як підстави для нарахування пені. Заявник також вважає необґрунтованим відхилення апеляційним судом клопотання відповідача про визнання недійсним п.6.2 договору поставки від 24.07.2012 №24/07-03 (в редакції додаткової угоди №2 від 21.02.2013) з посиланням на ч.2 ст.231 ГК України, оскільки ця норма регулює відносини сторін, хоча б одна з яких належить до державного сектору економіки, в той час як сторони договору поставки не мають жодного відношення до державного сектору економіки.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив того, що:

02.02.2012р. між ТОВ "Акваспецстрой" та Представництвом "Пржедзіборство інжинерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) було укладено угоду про створення консорціуму (надалі - Угода), предметом якого є створення консорціуму для того, щоб сумісно брати участь у тендері за запрошенням до участі у тендері OdUIP-IFB-W-B1, та у випадку укладення договору, для виконання договору OdUIP-IFB-W-B1 з будівництва напірної каналізаційної системи з PS7A PS6A для комунального підприємства "Агентства програм розвитку Одеси" Одеської міської ради, іменованої замовник.

24.07.2012р. між ТОВ "Акваспецстрой", як покупцем (або отримувач), та Представництвом "Пржедзіборство інжинерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.), як постачальником, було укладено договір поставки №24/07-03 (надалі - договір поставки), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар індивідуальні характеристики (додаток №3), графік розміщення замовлення (додаток №2) на виробництво якого, номенклатура, асортимент, сортамент, одиниця виміру та кількість якого визначається у загальній специфікації до договору (додаток №1), попередньо узгодженої та затвердженої замовником по договору під назвою CONTRACT № ODUIP-W-B1 "CONSTRUCTION OF PRESSURE SEWER FROM PS7A TO PS6A" від 28 березня 2012 року, укладеному між покупцем в консорціумі з компанією PIOS "Ekoklar" Ltd. з одного боку та комунальним підприємством "Агентство програм розвитку м. Одеса", який фінансується коштами Міжнародного банку реконструкції та розвитку (надалі - Контракт), (додаток №8), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати за товар на умовах, які вказані в Договорі.

21.02.2013 року між позивачем, відповідачем (контролером) та ТОВ "Софор" (постачальником) було укладено додаткову угоду №2 до договору поставки, згідно положень якої контролер передає, а постачальник приймає на себе всі права та обов'язки контролера, які виникли у останнього, як постачальника, з факту укладення ним з покупцем договору поставки №24/07-03 від 24.07.2012 (з додатковою угодою №1 від 19.12.2012 та всіма погодженими сторонами додатками), щодо поставки товару для виконання покупцем зобов'язань з контракту №ODUIP-W-Bl "CONSTRUCTION OF PRESSURE SEWER FROM PS7A TO PS6A" від 28 березня 2012 року, який укладено покупцем з КП "Агентство програм розвитку м.Одеса". Права та обов'язки контролера переходять до постачальника в момент підписання додаткової угоди.

Відповідно до п.4.1 договору поставки термін поставки товару вказується у відповідній специфікації, яка додається до договору (додаток №7).

21.02.2013р. між позивачем, відповідачем та ТОВ "Софор" укладено специфікацію та графік поставки товару, як додатки до додаткової угоди №2 до договору поставки.

У відповідному графіку поставки товару зазначені строки постачання та кількість товару. Так, товар загальною кількістю 3048м.п., з яких: 1200, 616, 616 та 616м.п. має бути поставлений в період з березня по червень 2013 року відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в березні 2013р. постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 840м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000000082 та актом приймання від 31.03.2013р.; в червні 2013р. постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за Договором кількістю 687,262м.п., що підтверджується видатковими накладними №№:0000000288, 0000000714, 0000000685 та актами приймання від 03.06.2013р. та 19.06.2013р.; в липні 2013р. постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 12м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000000704 та актом приймання від 01.07.2013р. Також в липні 2013р. постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 104,738м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000000705 та актом приймання від 11.07.2013р.; в серпні 2013р. постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 540м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000000918 та актом приймання від 15.08.2013р.; в вересні 2013р. постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 384м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000001208; в листопаді 2013р. постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 336м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000001584 (копії документів в справі). Всього по графіку постачання за договором поставлено товару на 2904м.п.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція не прийняла до уваги твердження скаржника щодо непідписання специфікації на постачання партії товару.

Доказів поставки товару TOB "Софор" на користь покупця за договором в повному обсязі та строки, які визначені в графіку поставки до додаткової угоди №2 до договору поставки судам не було надано.

Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

21.08.2013р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Угоди, пунктом 1 якої доповнено п.4.2.2 Угоди, зокрема, тим, що "Екоклар" робить підбір для поставки для цілей виконання контракту OdUIP-W-Bl обладнання, визначене в п.п.3-10 додатку №1 та додатку №7 до договору поставки №24/07-03 від 24.07.2012 загальної специфікації та організує поставку зазначеного обладнання через TOB "Софор" у відповідності до умов договору поставки №24/07-03 від 24.07.2012 і несе повну відповідальність за зазначені дії та дії TOB "Софор" зі здійснення поставок (поручається за останнього в цій частині).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в силу ч.2 ст.554 ЦК України та п.4.2.2 Угоди відповідач несе повну відповідальність за дії TОВ "Софор" зі здійснення поставок та поручається за останнього в цій частині за договором поставки.

У відповідності до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

В пункті 6.2 договору поставки сторони погодили, що за порушення термінів поставки постачальник сплачує штрафну неустойку у вигляді штрафу на користь покупця у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, від вартості непоставленого товару чи поставленого з порушенням строків.

На виконання вимог Вищого господарського суду України, керуючись приписами ст.11112 ГПК України, апеляційний суд, дослідивши умови п.6.2 договору поставки від 24.07.2012 №24/07-03, дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсною вказаної частини договору, з огляду на ст.ст.6,627 ЦК України, ст.231 ГК кодексу України та ст.83 ГПК України.

Згідно зі ст.231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуватися у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому, їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до сими невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій самі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.6 та ст.627 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч.2 ст.546 ЦК України, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 цього Кодексу, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.