Постанова ВГСУ від 28.03.2017 року у справі №910/12268/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 910/12268/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів:Корсака В.А., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2016у справі№ 910/12268/16Господарського судуміста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"третя особаДержавне підприємство "Донецька залізниця"простягнення 9797,24грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з'явились Середа Р.А. (дов. від 03.02.2017 №ц/3-04/21-17) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Усатенко І.В.) від 28.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) від 15.12.2016, у справі №910/12268/16 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.91, 104, 107 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.19 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст.35, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга належить до часткового задоволення з огляду на таке.

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 9797,24грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із залізничною накладною №51907921 від 10.02.2016 на адресу позивача зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці прибули вагони №№59195610, 59196071 з вантажем кокс доменний, вантажовідправником якого є Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод". Вказані вагони було видано вантажоодержувачу (позивачу) із складанням відповідних комерційних актів, в яких зазначено про недостачу вантажу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як правонаступника усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця", суми збитків у розмірі 9797,24грн.

Судами встановлено таке.

01.02.2016 між позивачем, як покупцем, та Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (далі ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод"), як постачальником, було укладено договір поставки №245/108/16Сб на поставку коксової продукції (далі Договір поставки) (т.1, а.с.16-18).

За умовами Договору поставки (п.1.1.) постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити коксову продукцію (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, вказаних у специфікаціях, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року (п.3.1. Договору поставки).

Відповідно до накладної №51907921 від 10.02.2016 зі станції Авдіївка ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" здійснило відправлення вагону №59196071 (маса вантажу 54550кг визначена відправником на вагонних вагах) та вагон №59195610 (маса вантажу 54600кг визначена відправником на вагонних вагах) на підставі залізничної накладної №550773779 від 20.12.2015 на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці. Одержувачем вантажу вказано позивача (т.1, а.с.12-13).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував на тому, що при прибутті вищевказаних вагонів на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі даних залізничної накладної №51907921 від 10.02.2016 було здійснено перевірку маси вантажу і виявлено, що маса вантажу у вагонах №59195610 та №59196071 не відповідає масі, вказаній відправником у залізничній накладній.

Враховуючи виявлену невідповідність маси вантажу, було складено комерційні акти БН №724703/70 від 11.02.2016 та БН №724704/71 від 11.02.2016 (т. 1, а.с.10-11).

Так, в комерційному акті БН №724703/70 від 11.02.2016 зазначено про те, що вага, вказана відправником: вага брутто - не зазначено, тара - 26500кг, нетто - 54600кг. Виявилось: брутто - 81000кг, тара - 28500кг, нетто - 52500кг, що менше ваги, зазначеній у накладній на 2100кг.

Відповідно до комерційного акту БН №724704/71 від 11.02.2016 вага зазначена відправником: вага брутто - не зазначено, тара - 29050кг, нетто - 54550кг. Виявилось: брутто - 81150кг, тара - 29050кг, нетто - 52100кг, що менше ваги, зазначеній у накладній на 2450кг.

Загальна сума недостачі маси вантажу, який мав отримати позивач, становить 9797,24грн, з яких: 4172,21грн - недостача з урахуванням природних втрат у вагоні №59195610; 5625,03грн - недостача з урахуванням природних втрат у вагоні №59196071.

Враховуючи, що відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин, позивач просив суд стягнути з відповідача 9797,24грн збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при здійсненні його перевезення залізничним транспортом.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції встановили факт понесення позивачем збитків у розмірі заявленої до стягнення суми, разом з тим, пославшись на відсутність доказів здійснення спірного перевезення відповідачем або його регіональною філією "Донецька залізниця", відмовили в позові. Поряд з цим, зазначивши, що позивач в позовній заяві вказує про здійснення перевезення саме третьою особою (Державним підприємством "Донецька залізниця"), а не регіональною філією, і позов заявлено до відповідача, як правонаступника третьої особи, суди вказали про те, що відповідач не став правонаступником третьої особи за спірним зобов'язанням.

Втім, зазначені висновки суд касаційної інстанції вважає передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.