Постанова ВГСУ від 28.03.2016 року у справі №911/1828/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року Справа № 911/1828/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Євсікова О.О. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача:Сидоренко С.О., дов. від 28.10.2013р. №6 від відповідача:Курдалевська О.В., дов. від 04.08.2015р. б/нрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат Меркурій"на рішенняГосподарського суду Київської області від 09.06.2015р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.01.2016р.у справі№910/1828/15 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інком"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат Меркурій"простягнення 922904,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2015р. (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.01.2016р. (головуючий суддя Ропій Л.М., судді Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.), позов задоволено повністю. З урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 13.05.2015р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" (далі - Товариство) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інком" (далі - Компанія) 858976 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 127024,47 грн.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 11, 509, 526, 530, 612, 625, 629, 655, 656, 692 Цивільного кодексу України, статей 175, 193 Господарського кодексу України та статей 4, 5 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", з урахуванням яких суди дійшли висновку про невиконання відповідачем зобов'язань з оплати векселів, придбаних за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-1/БО-2 від 23.07.2012р., укладеного сторонами до пред'явлення векселів до оплати (до їх погашення), у зв'язку з чим, векселі, відчуження яких є предметом даного договору, виступали як товар (цінний папір) в розумінні п.14.1.244 статті 14 Податкового кодексу України, а передбачені законом підстави припинення зобов'язань за цим договором відсутні.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме приписів статей 30, 46, 66 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та статей 42, 43 ,25, 41, 79 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема скаржник наголошує на порушенні позивачем чинного законодавства при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів від 23.07.2012р. №БВ-1/БО-2 від свого імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Олімп", а також на тому, що зобов'язання відповідача за векселями, які є предметом вказаного договору, відсутні з огляду на складений Товариством та ВАТ "КУА "Росан-Капітал" 02.02.2009р. акт заліку взаємної заборгованості в сумі 3914650 грн. за випущені облігації. При цьому заявник вважає, що судом апеляційної інстанції неправомірно відхилено клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи у даній справі та не було залучено правонаступника Компанії внаслідок анулювання ліцензії від 10.10.2012р. серії АЕ №185166 на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (діяльності з управління активами інституційних інвесторів) згідно постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №260-ЦА-УП-КУА від 12.08.2015р.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 23.07.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-1/БО-2 на виконання договору на брокерське обслуговування №БО-2 від 06.04.2012р. (далі - договір №БВ-1/БО-2), згідно з п.1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інком" (продавець), яке діє від свого імені в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Олімп", відповідно до договору на брокерське обслуговування №БО-2 від 06.04.2012р., зобов'язується передати відповідачу (покупцю), а покупець зобов'язується забезпечити прийняття та оплатити наступні цінні папери (далі - ЦП): векселі прості: АА №2075836, номінальна вартість, ціна продажу 700 000 грн., АА №2075833, номінальна вартість, ціна продажу 600 000 грн., АА №2075832, номінальна вартість, ціна продажу 700000 грн., АА №2075838, номінальна вартість, ціна продажу 2108976 грн., у яких емітент - відповідач, форма випуску, існування - документарна.

Як вбачається з копій векселів серії АА №№ 2075832; 2075833; 2075836; 2075838, дата складання векселів - 20.12.2011р., сплата за векселями - за пред'явленням.

Відповідно до п.1.2 договору №БВ-1/БО-2 загальна вартість ЦП, що зазначені в п.1.1 цього договору, складає 2108976 грн. без ПДВ.

В п.п.2.1-2.3 договору №БВ-1/БО-2 сторони погодили, що продавець зобов'язується протягом 10-ти банківських днів, наступних за днем підписання цього договору, забезпечити поставку ЦП по акту прийому-передачі; покупець зобов'язується протягом 10-ти банківських днів, наступних за днем підписання цього договору, забезпечити отримання ЦП по акту прийому-передачі; покупець зобов'язується сплатити загальну суму договору протягом 30-ти банківських днів, наступних за днем підписання цього договору, на рахунок продавця; перерахування коштів продавцю може здійснюватися частинами.

Відповідно до п.п.2.5,2.6 договору №БВ-1/БО-2 всі права за ЦП, що є предметом цього договору, переходять до покупця з дати підписання цього договору; за виключенням випадків анулювання цього договору, всі дивіденди відсотки, прибуток або інший розподіл на ЦП, нараховані та сплачені продавцеві після підписання цього договору, підлягають поверненню продавцем покупцеві протягом трьох банківських днів з дати отримання таких грошових коштів; всі дії, пов'язані з переходом прав власності на цінні папери, здійснюються згідно з нормами чинного законодавства України.

Згідно з актом прийому-передачі за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-1 від 23.07.2012р., складеним сторонами 07.08.2012р., позивач передав, а відповідач прийняв значені цінні папери загальною вартістю 2108976 грн. без ПДВ.

Відповідачем частково оплачено цінні папери, одержані за договором № БВ-1/БО-2, а саме згідно з платіжними дорученнями: №103 від 05.12.2013 - 250000 грн., №112 від 09.12.2013 - 200000 грн., №131 від 11.12.2013 - 200000 грн., №137 від 13.12.2013 - 200000 грн., №1337 від 10.03.2015 - 200000 грн., №1293 від 24.02.2015 - 200000 грн.

Отже відповідачем перераховано позивачу на виконання договору №БВ-1/БО-2 грошові кошти у загальній сумі 1250000 грн., залишок заборгованості склав суму 858976 грн.

Спір між сторонами виник з тих причин, що у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань з оплати придбаних векселів, Компанія звернулася з вимогами про погашення відповідачем заборгованості, яка виникла за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23.07.2012р. №БВ-1/БО-2. Однак відповідач заперечує проти існування заборгованості з посиланням на погашення придбаних ним векселів та відсутність зобов'язань відповідача за цими векселями зважаючи на акт заліку взаємної заборгованості від 02.02.2009р.

Статтею 177 Цивільного кодексу України встановлено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 655 та ч.4 статті 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, установлених законом або правочином. Обмеження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, що передбачені законом. Права на цінний папір та права за цінним папером на пред'явника, що існує в документарній формі у паперовому вигляді, переходять шляхом вручення такого цінного папера іншій особі.

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом першої інстанції достеменно встановлено факт неналежного (часткового) виконання з боку покупця умов договору №БВ-1/БО-2 від 23.07.2012р., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями. Таким чином відповідач не повністю та з порушенням встановленого строку розрахувався з позивачем за цінні папери, придбані за договором, не сплативши продавцю залишок боргу в розмірі 858976 грн.

Згідно з ч.2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.