Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №922/2045/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 922/2045/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс"Металіст"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року

та на рішення господарського суду Харківської області від 08 вересня 2016 року

у справі № 922/2045/16

господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект"

до 1) Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст",

2) обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Харківська обласна рада,

про визнання недійсним правочину

за участю представників:

позивача: Прокопченко С.В.

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" та обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 25 червня 2013 року до договору з розроблення робочого проекту реконструкції південної трибуни стадіону "Металіст" у місті Харкові № 13944 від 09 березня 2007 року, укладеною між позивачем та відповідачами у справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 вересня 2016 року (суддя: Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року (склад колегії суддів: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Барбашова С.В., Пушай В.І.) позовні вимоги задоволення повністю. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 25 червня 2013 року до договору № 13944 від 09 березня 2007 року на виконання проектних робіт з реконструкції.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що за спірною додатковою угодою заміна боржника у зобов'язанні відповідно до договору №13944 від 09 березня 2007 року на виконання проектних робіт під час реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" була неможливою, оскільки замінена сторона додаткової угоди №1 не була наділена спеціальною правосуб'єктністю, не була визначена одержувачем бюджетних коштів на виконання проектних програм під час реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст", не отримала відповідного статусу у визначеному законом порядку та не могла бути стороною договору № 13944 від 09 березня 2007 року. Крім того, цей правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки рішенням Харківської обласної ради № 617-VІ від 20 грудня 2012 року було надано згоду на застосування до Обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", внаслідок встановлення факту його неплатоспроможності.

Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Комунальне підприємство "Обласний спортивний комплекс"Металіст" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.