ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2017 року Справа № 911/3493/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаОСОБА_4 - довіреність від 19.08.2016 р.відповідачаМалімонов М.І. - довіреність від 14.06.2016 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на постановувід 22.12.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/3493/16 господарського суду Київської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6до - Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" простягнення 1 313 954,75 грнВ С Т А Н О В И В :
У жовтні 2016 року ФОП ОСОБА_6 звернулась до господарського суду Київської області про стягнення з ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ 1 288 803,80 грн, з яких: сума заборгованості по орендній платі за період користування нежитловим приміщенням з 01.09.2013 р. по 31.08.2016 р. у розмірі 880 283,25 грн; сума збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення у розмірі 364 573, 45 грн та сума 3 % річних від простроченої суми у розмірі 43 947,10 грн, а також про стягнення з ТОВ "Творець" суми боргу по сплаті орендної плати на підставі договору поруки від 06.04.2011 р. у розмірі 25 150,95 грн.
Одночасно з позовною заявою ФОП ОСОБА_6 подано до господарського суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на грошові кошти ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ, що можуть знаходитись на зазначеному у заяві розрахунковому рахунку відповідача або інших банківських рахунках, виявлених державним виконавцем під час виконавчого провадження, у всіх видах валют, в межах суми позовних вимог у розмірі 1 288 803,80 грн.
Заява з посиланням на приписи статей 66 та 67 Господарського процесуального кодексу України обґрунтована тим, що відповідач - ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ тривалий час користувався належним позивачеві нежитловим приміщенням після припинення у грудні 2011 року укладеного між сторонами договору оренди, але ухилявся від обов'язку щодо сплати орендної плати за користування майном і у позивача є підстави вважати, що дізнавшись про даний судовий спір, відповідач може відчужити належне йому на праві власності майно на користь третіх осіб та позбутися коштів, які знаходяться на його рахунках банківських установах, що утруднить чи зробить неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2016 р. (суддя Горбасенко П.В.) заява ФОП ОСОБА_6 задоволена, накладено арешт на грошові кошти в сумі 1 288 803,80 грн., що належать ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ, що знаходяться на рахунках товариства, в тому числі, але не обмежуючись: - р/р 26002420512 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві МФО 380805; - інших рахунках ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ в банківських установах, виявлених державним виконавцем під час виконавчого провадження, у всіх видах валют, до винесення господарським судом рішення по суті справи, з посиланням на те, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог, й вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. За апеляційною скаргою ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ Київський апеляційний господарський суд (судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.), переглянувши ухвалу господарського суду Київської області від 09.11.2016 р. залишив її без змін з тих же підстав.
ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами приписі статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та невідповідністю висновків судів положенням постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову".
Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 3 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Проте, позивачем не надано жодного доказу та не наведено доводів на підтвердження обставини, наслідком яких є необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що не взято судами до уваги, а судові рішення не містять чіткого обґрунтування необхідності забезпечення позову з посиланням на докази, які свідчать про те, що без вжиття відповідних заходів до забезпечення позову відповідач може уникнути виконання рішення у справі.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а судові рішення у даній справі залишити без змін, вказуючи на правомірність висновків судів про наявність підстав для забезпечення позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_6 про стягнення, зокрема, з ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ заборгованості з орендної плати за період користування нежитловим приміщенням з 01.09.2013 р. по 31.08.2016 р., після закінчення договору 27.12.2011 р., а також інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 1 288 803,80 грн.
Звертаючись до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ, позивач посилався лише на ухилення від сплати орендної плати за тривалий час користування відповідачем спірним майном та, враховуючи суму заборгованості, на припущення утруднення в подальшому виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами частини 1 статті 67 вказаного Кодексу, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тобто, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 2 статті 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову виноситься ухвала.
Ухвала господарського суду має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство (пункт 3 частини 2 статті 86 вказаного Кодексу).
Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали господарського суду Київської області, обмежившись посиланням на статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", суд першої інстанції, в порушення приписів пункту 3 частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, не навів жодного обґрунтування, на підставі відповідних доказів, наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у даному випадку.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суди як першої, так і апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що подана позивачем заява, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи утруднення в майбутньому виконання судового рішення та не містить будь - якого обгрунтування та надання належних та допустимих доказів саме імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Сервіси для юристів