Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №910/14150/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/14150/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Прозорро"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.11.2016у справі№910/14150/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком"до Державного підприємства "Прозорро"простягнення 395 799,43грн.,за участю представників сторін:від позивача:Протункевич Я.В., дов. №684 від 25.11.2016, Цейтлін Т.Г., дов. №1196 від 07.12.2016;;від відповідача:Астрюхін К.А., дов. №206/120/03 від 01.02.2017, Токарчук А.О., дов. №5 від 03.01.2017В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №910/14150/16, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Прозорро" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 382 253,40грн. - основного боргу, 902,45грн. - пені, 1570,96грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Державне підприємство "Прозорро", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.02.2017 №08.03-04/455 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/14150/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Кравчук Г.А., Рогач Л.І.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 07.02.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.02.2017 представники відповідача підтримали вимоги касаційної скарги, представники позивача - заперечували проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Прозорро".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.01.2011 між позивачем (оператор) та відповідачем (бізнес-абонент) укладений договір №K.U.-2484 про надання послуг бізнес-мережі, відповідно до умов якого оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі, а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість, несе відповідальність за організацію обслуговування кабельних споруд в межах власної мережі

19.01.2011 сторони договору підписали додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої оператор забезпечує бізнес-абоненту послуги комутованого зв'язку для звичайної телефонії шляхом комутації каналу 64 Кбіт/с за всіма міжнародними та міжміськими напрямками, а також до ТМЗК м. Києва.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04.2016 о 01 год. 31 хв. під час ведення контролю за об'ємом трафіку, що генерується в мережі позивача, останнім було виявлено надактивний трафік у міжнародному напрямку (Республіка Сомалі) з номерів, які встановлені на підставі укладеного з відповідачем договору. При цьому, судами зазначено, що матеріали справи не містять доказів встановлення відповідачем обмежень щодо здійснення міжнародних дзвінків.

З метою запобігання генерації великого об'єму міжнародних дзвінків, можливість здійснення таких дзвінків була тимчасово заблокована не лише на номерах, з яких надходили дзвінки, а на усіх номерах потоку, що використовував відповідач, згідно умов договору, до моменту появи можливості контакту з представниками відповідача для з'ясування природи утворення великої кількості вказаних дзвінків.

За результатами проведеної позивачем перевірки з'ясовано, що параметри лінії відповідають нормі, на абонентській проводці не виявлено з'єднання та будь-яких збоїв у роботі обладнання, про що складено Акт обстеження стану абонентських ліній від 30.05.2016, який підписаний представниками позивача та відповідача.

Позивачем за надані телекомунікаційні послуги оформлено та надіслано відповідачу рахунок №8200000000002484 від 30.04.2016 за квітень 2016 на суму 382 653,58грн., який не був останнім сплачений, з огляду на що 15.06.2016 позивач рекомендованим листом направив відповідачу претензію №1640-80D921-80D920 з вимогою про сплату боргу, яка залишена без задоволення.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі - своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Приписами ст. 68 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарські суди попередніх інстанцій, вірно визначивши природу зобов'язальних правовідносин сторін та зміст телекомунікаційних послуг позивача відповідно до умов договору та наведених вище положень законодавства та встановивши, що позивачем виконані свої зобов'язання за договором у повному обсязі, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарськими судами попередніх інстанцій перевірено розрахунок нарахованих позивачем пені та відсотків річних.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, судова колегія касаційної інстанції погоджується з мотивами їх відхилення господарськими судами попередніх інстанцій.