ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2017 року Справа № 907/279/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іршавське автотранспортне підприємство 12143"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.11.2016у справі№907/279/16 Господарського суду Закарпатської областіза позовомІршавської міської радидо Публічного акціонерного товариства "Іршавське автотранспортне підприємство 12143"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Іршавське автотранспортне підприємство 12143"пророзірвання договору купівлі-продажу та повернення майна,за участю представників сторін:від позивача:Логойда В.М., дов. №02-24/150 від 06.02.2017, Рацин М.О., дов. №02-24/149 від 06.02.2017;від відповідача:Сільваши В.М., дов. б/н від 17.05.2016;від третьої особи:Сільваши В.М., дов. б/н від 03.08.2016В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.09.2016 у справі №907/279/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №907/279/16 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволені позовні вимоги. Розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.04.2007, укладений між Іршавською міською радою та ВАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" повернути у власність Іршавській міській раді земельну ділянку загальною площею 2,9455 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, м. Іршава, вул. Федорова, 33 (кадастровий номер земельної ділянки - 2121910100:06:009:0035). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Іршавське автотранспортне підприємство 12143", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.02.2017 №08.03-04/452 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №907/279/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Мачульський Г.М., Рогач Л.І.
Ухвалою від 07.02.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.02.2017 представник відповідача та третьої особи підтримав вимоги касаційної скарги, представники позивача заперечували проти її задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Іршавської міської ради від 19.01.2007, яким погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення на території м.Іршава, вул. Федорова,33, що знаходиться в постійному користуванні у ВАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" (правонаступник ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143") та вирішено продати земельну ділянку площею 2,9455 га, яка знаходиться на території м.Іршава, вул. Федорова,33 для обслуговування виробничої бази, 18.04.2007 між Іршавською міською радою (продавець) та ВАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" (покупець) укладений договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки.
Оплату за продану земельну ділянку покупець зобов'язався здійснити шляхом перерахування грошей на рахунок продавця в наступному порядку: перший внесок у розмірі 30% від загальної суми продажу, а саме - 212502,00грн. до 31.06.2007, а решту суми (495838грн.) - оплачувати рівними частинами по 99167,60грн. щорічно протягом п'яти років, починаючи з 2008 року, до 01 грудня кожного поточного року (п. 2.3 договору).
З огляду на те, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання щодо повної оплати вартості земельної ділянки не виконав, Іршавська міська рада звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення залишку заборгованості за вищезазначеним договором купівлі-продажу у розмірі 228067,80грн. (19.02.2013 порушено провадження у справі №907/171/13-г).
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.04.2013 у справі №907/171/13-г затверджено мирову угоду між Іршавською міською радою (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Іршавським автотранспортним підприємством 12143" (боржник). Відповідно до цієї мирової угоди сторони підтвердили розмір заборгованості (228067,80грн.) та визначили порядок її сплати.
Приписами ст. 35 ГПК України унормовано, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Місцевим господарським судом встановлено, що за договором від 20.05.2013 №20-05/13 про переведення боргу, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" перейшов борг (обов'язки) первісного боржника за вищезазначеним договором купівлі-продажу (сума залишку заборгованості - 228067,80грн.). Відповідно до платіжних доручень №55 від 30.05.2013, №196 від 28.03.2013, №202 від 03.09.2013, №203 від 05.09.2013 та №214 від 10.09.2013 третьою особою здійснена оплата в рахунок погашення заборгованості за земельну ділянку на загальну суму 25000,00грн., внаслідок чого сума залишку заборгованості зменшилась до 203067,80грн. (така ж сума заборгованості зазначена в довідці Іршавської міської ради від 25.04.2016 №02-25/540).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що підстави, які стали підґрунтям позову і відповідно - вимоги про розірвання договору купівлі-продажу фактично відпали, оскільки в період після затвердження вищезазначеної мирової угоди до дня подання даної позовної заяви відповідачем здійснено повний розрахунок за договором у сумі, яка відповідає умовам мирової угоди, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (прибутково-видатковий касовий ордер №313387689 на суму 187322,38 грн. та квитанція №33 на суму 20306,78 грн.).
Скасовуючи судове рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційна інстанція виходила з того, що сплата відповідачем на користь позивача заборгованості в сумі 228067,80грн. на виконання ухвали господарського суду Закарпатської області 16.04.2013 у справі №907/171/13-г (про затвердження мирової угоди) не свідчить про виконання останнім умов договору купівлі-продажу в повному обсязі з огляду на те, що вищезазначена ухвала не містить посилання на те, що заборгованість в сумі 228 067,80грн. є остаточною заборгованістю.
Проте, з таким висновком апеляційного господарського суду судова колегія касаційної інстанції не може погодитись, оскільки ухвала у справі №907/171/13-г (про затвердження мирової угоди) також не містить й посилань, що зазначена в цій ухвалі сума є частиною заборгованості.
Крім того, місцевий господарський суд, з урахуванням приписів ст. 35 ГПК України, обґрунтовано зазначив, що заборгованість у розмірі 228067,80грн. не підлягає повторному визначенню та встановленню в ході розгляду даної справи, оскільки під час розгляду справи №907/171/13-г встановлювались обставини щодо визначення розміру заборгованості за договором, тобто судом надавалась оцінка поданим доказам та умовам мирової угоди.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що на відміну від апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Сервіси для юристів